Озвучено спосіб захиститу врожаю від дефолту по форварду

9 січня 2021 129 0

Аграріям потрібно страхувати 40-60% очікуваного врожаю через механізм управління ціновими ризиками або хеджування, щоб уникнути повторення негативних наслідків з дефолтами по зернових форвардах 2020 р. Про це розповів партнер та комерційний директор Barva Invest Богдан Костецький, інформує AgroPolit.com.

За його словами, дефолти та їх наслідки — головна не вирішена проблема 2020 року для агросектору.

«Попри те, що дефолтів було до 20-30%, наслідки у вигляді скорочення форвардних програм (декілька великих міжнародних компаній оголосили про їх повне припинення) дадуть про себе знати переважній більшості учасників ринку. Це може бути ціла низка обставин — від категоричної відмови в форвардній контрактації до обтяжуючих процедур в процесі узгодження, які сповільнять, скоротять та/або унеможливлять форвардну торгівлю. За моєю оцінкою 50-70% компаній, що продавали зернові та олійні культури за форвардом, можуть втратити таку можливість», — розповів Богдан Костецький.

Читайте також: Дефіциту зерна в Україні не буде — думка

Він запропонував варіант вирішення ситуації з дефолтами та її уникнення надалі.

«Кожна з таких компаній буде шукати рішення у своїй площині. Найефективніше таку проблему можна вирішити шляхом вивчення та впровадження інструментів управління ціновими ризиками або хеджування. Вважаю, що весь врожай хеджувати не варто, зазвичай хеджується (страхується від негативних цінових коливань) до 40-60% очікуваного врожаю», — розповів партнер та комерційний директор Barva Invest.

За його словами, такі рішення вимагають від компанії виділення коштів, орієнтовно це до $10-15 на одну тонну врожаю, та здійснення розрахунків за кордоном.

«На макрорівні, та з огляду на те, що погодні умови стають дедалі складнішими, вважаю важливим введення реально функціонуючого ринку страхування ризиків с/г виробництва. Держава має стимулювати й заохочувати сільгоспвиробника до страхування в законодавчій та субсидійній площинах. Запропоновані рішення не потребують більше ніж 4-6 місяців з моменту ухвалення й за наявності коштів, а у випадку макрорішень — за наявності політичної волі та законодавчо-бюджетної підтримки», — зазначив Богдан Костецький.