Тему «розумних» технологій на пасіці чи smart вуликів неодноразово висвітлювали українські ЗМІ. Достатньо ввести запит за цією темою в пошуковик, щоб побачити — щороку знаходиться черговий винахідник-одинак або компанія, які знову «вперше» винайшли або почали виробляти «розумні» вулики. Ілюструють ці статті красиві фотографії винаходів.
У США та Європі така ситуація теж спостерігалася кілька років тому, але зараз інтерес до цієї теми згас та почалася інша фаза кривої циклу Гартнера (прим. Gartner hype cycle). У нас же перехід від піка завищених очікувань до розчарування тільки-тільки починається. Щоб не потрапити у пастку оманливих сподівань — варто розібратися в питанні. Аби не бути голослівними, ми наведемо знання і практичний досвід, накопичені в найбільшому в Україні промислово-бджільницькому господарстві «Пасіка 21».
«До цифровізації пасіки ми підійшли системно, але планували її з самого початку — разом із розбудовою пасіки від 600 у 2016 р. до 5000 сімей у 2024 р. Але, з огляду на масштаб, на перший план завжди виходить економічна ефективність. Адже комп'ютеризація — це не мета, це один з інструментів бізнесу. А вкладення в інструменти мають бути рентабельними», — каже один зі співзасновників «Пасіки 21» Сергій Шаронін.
Для початку варто розібратись з термінами. «Розумні» або Smart-технології — це широкий термін для пристроїв і систем, які можуть працювати більш ефективно, самостійно аналізуючи дані та реагуючи на поведінку користувача або умови навколишнього середовища. Достатньо прочитати це визначення, щоб прояснити: пристрій можна вважати «розумним» лише тоді, коли він не лише має можливість аналізувати вхідну інформацію, а й ухвалювати рішення самостійно. Тобто, присутність людини в центрі управління не потрібна.
З визначення також випливає, що «стежити», «контролювати стан» або навіть «інформувати» — це не тотожне терміну «керувати». Віддалений моніторинг (контроль стану) — це не про управління, а про знімання інформації для подальшого її накопичення або аналізу людиною (з використанням обчислювальних засобів або без нього).
І навіть якщо людина, користуючись цією інформацією, ухвалює якісь рішення та/або віддалено керує якимось пристроєм (наприклад, через радіоканал) — це зовсім не «розумні» технології.
«Тобто, всі ці винайдені «Smart-вулики» зовсім ніякі й не «розумні вулики». Як і багато інших технологій, які через незнання або в результаті пересмикування фактів оголошуються «розумними». Це всього лиш спроба видати бажане за дійсне авторами розробок», — наголошує Сергій Шаронін.
Він каже, що, на жаль, журналісти ведуться на слово «smart» і не намагаються розібратися, отримавши альтернативну думку у профільних фахівців. Ось і потрапляють в ефір безглузді заголовки на кшталт «як управляти десятками тисяч комах через Microsoft 365» або «Smart-пасіки роблять бджільництво доступним бізнесом з експортними перспективами».
Читайте також: Мед дешевшає, виробництво падає — все про ринок меду і заробітки бджолярів
Насправді ж 99% того, що взагалі представлено на ринку, і все те, що «винайдено» українськими компаніями — це всього лише вулики з системою дистанційного моніторингу деяких параметрів. Найчастіше йдеться про вагу вулика, температуру і вологість (усередині та зовні вулика). Рідше — рахунок числа бджіл, які залишають і повертаються у вулик, а також рівень шуму. Інформація про ці параметри збирається і передається по радіоканалу (Wi-Fi, якщо локально, або мобільний зв'язок, якщо віддалено). Живлення здійснюється або від електромережі, або від акумуляторної батареї з можливістю зарядки від сонячної панелі.
Насправді Smart-вулики — це комплекс з:
Щодо останнього пункту. Мова про те, чого в нинішніх «розумних вуликах» немає і близько:
Зрозуміло, що вже і це схоже на божевілля з погляду економіки питання.
На відміну від «розумних вуликів», для дистанційного моніторингу на пасіці є прості рішення. Можна виміряти багато параметрів, які дадуть змогу проаналізувати, наприклад наступне:
Там, де згадано «псевдоохорону», йдеться про можливість подачі сигналу тривоги за сукупністю різних ознак, що вказують на щось підозріле, що відбувається на об'єкті.
Одразу помітно, що більша частина згаданої вище інформації з датчиків для побудови «розумного вулика» не потрібна. Бо немає виконавчих механізмів, які змогли б реагувати на виявлені ситуації. Зате всі вони корисні для віддаленого моніторингу процесів на пасіці.
Якщо подивитися на профільні публікації в США і Європі, то стане зрозуміло, що віддалений моніторинг використовують академічні вчені та «громадянська наука» для досліджень, аматори-бджолярі — для задоволення цікавості, а комерційні бджолярі — для ухвалення рішень. Прикладів таких впроваджень є багато.
«Тобто, якщо відкинути байки про «розумний вулик», то у віддаленому моніторингу виявиться безсумнівна користь. Залишиться знайти неочевидну відповідь на головне питання, пов'язане з впровадженням технологічних нововведень — чи вдасться отримати якийсь економічний ефект?» — ставить питання Сергій Шаронін.
Читайте також: База на 6 000 вуликів — це дохід з меду, сервісу та технологій
Тут кожен, хто зацікавлений використовувати моніторинг, має виходити зі своєї ситуації: розташування і кількості точків пасіки, бажаного набору спостережуваних параметрів, доступності та вартості послуг зв'язку в потрібних місцях тощо. Отже, щоб ухвалити рішення, потрібно спочатку обрати систему моніторингу. Але спочатку варто поговорити про економіку питання в бізнес-застосунках.
Використання моніторингу для задоволення цікавості або для наукових досліджень не потребує оцінки рентабельності. Наприклад, можна перейнятися вивченням поведінки бджіл різних порід або їх порівняльним аналізом. Можна вивчати й порівнювати врожай меду з різних сортів культур чи намагатися знайти спосіб запобігати роїнню. Загалом, багато різних експериментів можна запланувати та провести. Експерименти з метою цікавості будуть недорогими. Питання тільки в тому, що дадуть їхні результати. І, головне, чи будуть вони вірогідними та репрезентативними. Тому для науки потрібна правильна постановка масового експерименту і це завжди дорого.
«Наука дешевою не буває. А ось впровадження моніторингу в технологічні процеси бізнесу має окупатися і приносити прибуток. Все обладнання моніторингу експлуатується в гранично жорстких умовах і має обмежений термін служби. Тому розрахунковий термін його окупності не може бути більшим за 2-3 роки. Якщо ж він наближається до 5 років, то це, фактично, перекреслює впровадження» — наголошує Сергій Шаронін.
Точно порахувати рентабельність у сільському господарстві з його мінливими врожаями та цінами складно. Але приблизну оцінку отримати можна.
У бджільництві оцінити рентабельність впровадження моніторингу на одній сім'ї досить просто. Якщо профільтрувати інформацію про врожай від байок бджолярів, то 50 кг меду з сім'ї можна прийняти за середньооптимістичний показник.
Ціни на мед сильно відрізняються з року в рік і ще більше від виду меду і його якості, але як усереднену вартість суміші медів цілком можна прийняти 2 €/кг. Разом, з однієї сім'ї на рік пасічник отримує 100 €. Впровадження моніторингу ніякого подвоєння врожаю звичайно дати не може. Та й приросту не дасть.
То що дає моніторинг? У кращому разі він знімає ризики зменшення меду. Наприклад, за низького добового приросту можна перевезти бджіл на інше поле. Але, з іншого боку, вартість додаткового перевезення може звести нанівець переваги такого рішення.
«Очевидно, що пристрій, який коштує порівняно з вартістю річного врожаю, ніколи не окупиться. І досить вивчити ціни на подібне обладнання, щоб зрозуміти — так воно і буде», — приходить до висновку Серній Шаронін.
Найбільш економічно безглузда ситуація спостерігається з комплектними системами моніторингу, які, як ми з'ясували, абсолютно неграмотно називаються «розумними вуликами». Такі системи постачаються відразу змонтованими на корпусі вулика.
Знайти точні ціни на них непросто. Велика частина виробників у явному вигляді їх не публікує, оскільки реальним бізнесом (заробітком зі свого виробництва «розумних вуликів») не займається, а живе від гранту до гранту та/або в пошуку венчурного інвестора.
Реально виробляються тільки десятки дослідних зразків. Виходячи з доступної щодо них інформації ($300-800 і далі за комплектний вулик) можна зробити висновок, що про рентабельність такої інвестиції варто забути. Ситуація ускладнюється тим, що використовувати вулики з корпусами різних систем дуже незручно, а оснащувати всю пасіку таким «розумом» — економічне безумство.
Трохи краща ситуація з цінами на конфігуровані системи для моніторингу стану вуликів. По-перше, пасічник може побудувати її чітко під свої вимоги, прибравши з неї все зайве для зниження ціни. По-друге, все монтується на корпусах вуликів, які вже є.
Залежно від набору контрольованих параметрів, вартість набору (центральний пристрій із бездротовим зв'язком і набір датчиків для під'єднання до нього) може становити від $50 до $500 і далі. Тобто, і цей варіант занадто дорогий.
Тому всі, хто використовує віддалені системи моніторингу в бджільництві, піклуючись про підвищення терміну окупності, йдуть на зниження репрезентативності. Система ставиться лише на кілька вуликів одного точка.
У разі промислового підходу, систему з комплектом датчиків можна ставити на піддон (2-4 вулики). У цьому випадку показання за вагою усереднюються, але і це непогано.
Залишається питання як вибрати конфігурацію системи та її компоненти. Про це в наступній статті.
© Сергій Шаронін, кандидат технічних наук, співзасновник пасіка 21, Kurkul.com, 2025 р.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.