Південь України переживає справжню аграрну трансформацію. Відбувається зсув моделі виробництва в бік екстенсифікації та пристосування до лімітаційних факторів. Традиційні культури, які донедавна були основою південного землеробства, втрачають свою надійність. Соняшник страждає від спеки, кукурудза стає ризикованою інвестицією, а звичні терміни сівби та збирання врожаю більше не є сталими. У відповідь на ці виклики прогресивні фермери регіону переходять на альтернативні культури, змінюють технології обробітку ґрунту та диверсифікують виробництво.

«Вже 2 сезони не сію соняшник» 

Андрій Дуюн обробляє приблизно 500 га землі на Миколаївщині. Фермер розповідає, що кардинально змінив підходи до землеробства, адже ситуація з посухами прогресує і тому вимагає гнучкості.

«Я вже два роки не сію соняшник. Замість традиційної для регіону культури перейшов на сафлор, льон та сочевицю», —  ділиться досвідом фермер. 

Ключовим висновком з багаторічного досвіду стало розуміння критичної важливості термінів збирання врожаю озимих. Андрій Дуюн категорично рекомендує завершувати збиральні роботи на Півдні України не пізніше червня. 

«Все, що пізніше червня, переходить в режим «дай Боже, буде врожай, а може й не буде».Тому така стратегія дозволяє уникнути найбільших ризиків, пов'язаних із погодними умовами», —  пояснює він. 

За його спостереженнями, культури демонструють різну стійкість до несприятливих умов. Ріпак, хоча й може втратити до 50% потенційного врожаю, все ж встигає дозріти. Озимий ячмінь, пшениця, горох, сочевиця та льон також показують достатню стійкість до південних умов. Особливо критично на спеку реагує соняшник — традиційно найпоширеніша технічна культура в регіоні. Фермер каже, що ця культура найбільше страждає від високих температур.

В Україні справді існує тенденція до збільшення площ під льоном. Наприклад, якщо у сезоні 2022-2023 посівні площі олійного льону сягали показника у 33,1 тис. га, то минулого року — 54,2 тис. га. До війни (у 2021 р.) площі під культурою становили — 27,9 тис. га. Серед лідерів за площами посівів льону торік були Одещина (25,4 тис. га) та Миколаївщина (13,1 тис.га). У решті областей — менше ніж 2 тис. га. Тобто кількість площ під льоном справді збільшується і тут лідирують аграрії Півдня.

Читайте також: Екологічна катастрофа на Херсонщині — аграрії можуть не почати посівну

Щодо сочевиці, то вона посідає третє місце за посівними площами в Україні серед бобових. Культура дуже посухо- і холодостійка. Добре пристосована до умов помірного клімату. Як і всі зернобобові культури, сприяє фіксації атмосферного азоту, поліпшує родючість ґрунту і цим самим підвищує урожайність інших культур у сівозміні. В умовах України сочевиця є досить прибутковою зернобобовою культурою.

Кукурудза на Півдні тільки для відчайдухів

Дмитро Дьяченко, директор Південного бізнес-регіону alfa smart agro, вже 10 років спостерігає за полями Одещини. Він каже, що кукурудзу масово у регіоні вже давно не сіють. На це наважуються тільки відчайдухи на півночі Одеської та Миколаївської областей. 

«Соняшник декілька років поспіль не дає свого потенційного врожаю. І в цілому на півдні є тенденція до вирощування в основному озимих та зимуючих культур. Наприклад, коріандр, який можна висівати у грудні, і який встигає вхопити зимову вологу. Або льон, який сіється досить рано», — зазначає він. 

Також різко збільшились площі під зимуючим горохом, який висівається здебільшого в жовтні. Рослини до настання морозів встигають сформувати потужну кореневу систему і швидко розвиваються навесні. Зросли в регіоні площі ярого гороху та сочевиці, які висіваються рано навесні й встигають сформувати вегетативну масу у сприятливих умовах, що дозволяє отримати гарні врожаї. Слова Дмитра підтвердив аналітик аграрного ринку Андрій Біленький.

«Ми бачимо поступове відновлення посівних площ гороху після різкого скорочення у 2022 р., коли ключова виробнича область, Запорізька, була частково окупована росією. З 2022 по 2024 роки в Одеській та Миколаївській областях відбулося значне розширення посівних площ гороху. У 2024 р. очікується, що загальна площа досягне 211 тис. га, порівняно з 240 тис. га у 2021 році, до початку війни», — зазначив він.

Щодо інших культур, які висіваються в середині весни – у квітні або травні – для них є ризики не отримати нормального врожаю, що б господарство не робило та незалежно від технології вирощування. Та все ж нульовий обробіток має сталу тенденцію до поширення серед сільгоспвиробників. Цей спосіб обробітку ґрунту на Півдні є основним.

«Все росте ідеально до того моменту, коли починається спека. Так було з соняшником в цьому році. Поля були у відмінному стані, і ніхто навіть передбачити не міг, що можна взагалі не отримати врожай. Чому сохне соняшник? Бо в осінньо-зимовий період була мінімальна кількість опадів, а в деяких районах їх не було зовсім. Потім у квітні морози витягнули й ті невеликі запаси вологи. Після дощів у квітні у поверхневому шарі ґрунту незначна кількість  вологи знову накопичилася – і це сприяло тому, що отримали гарні сходи. Але коли почалася спека, нової вологи не надійшло. Коренева система соняшнику не розвинулася вглиб, бо там сухо», — каже Дмитро Дьяченко. 

В сівозміні 12 культур, щоб не прогадати» 

Господарство «ВВІ-Агро» обробляє 2 000 га на Півдні України, де посуха стала найбільшим викликом для фермерів. Тут вирощують зернові, олійні, зернобобові та нішеві культури, але головне — знайшли спосіб виживати в умовах критичного дефіциту вологи.

У 2015 р. керівник господарства Андрій Чичета перейшов від класичного обробітку ґрунту на прямий посів. Однак технологія прямого посіву вимагала кардинально нового підходу. 

«До цього традиційно вирощували соняшник, ячмінь, пшеницю, а коли дозволяла погода — ріпак. На прямому посіві мала бути сівозміна», — підкреслює власник компанії.

Тому зараз у «ВВІ-Агро» вирощують 12 різних культур, багато з яких краще переносять посушливі умови Півдня. Наприклад минулого року це були соняшник, пшениця, ячмінь, гірчиця, горох, нут, коріандр, дайкон, льон та сорго.

Згідно з даними, площі під коріандром в Україні у 2024 році зросли до 9 тис. га, що майже на 30% вище, ніж у 2020 р. (6,6 тис. га). При цьому лідерами за площами стали аграрії Одеської (2 тис.га) Миколаївської (1,9 тис. га) та Харківської (1,8 тис. га). І фактично ці 3 області дають більш ніж половину виробленого коріандру в Україні, що і підтверджує тенденцію.

Коріандр вирощують, як на прянощі, так і як олійну культуру. З насіння коріандру отримують ефірну олію, яка використовується у косметичній, фармацевтичній та кондитерській промисловості. Після переробки коріандровий шрот також застосовується як поживна харчова добавка у раціоні тварин

Андрій Чичета пояснює, що така диверсифікація не лише знижує цінові ризики, а й дозволяє краще адаптуватися до мінливих погодних умов. Гірчиця, наприклад, виявилася справжнім рятівником у 2022 році, коли через війну її ціна сягнула 70 тис. грн за тонну замість звичайних 500-700 доларів. Але навіть коли ця культура виходить в нуль фінансово, вона залишається цінною як попередник для інших рослин і дозволяє зберегти врожай до кращих часів.

«В мене насіннєве господарство і я повинен тримати весь спектр культур», — пояснює Андрій Чичета стратегію виживання.

Фермер розповідає, що 70% врожаю господарство отримує зі створеного агрофону, решту — користуючись з добрив. Однак на ярих культурах в умовах посухи ефективність добрив різко знижується.  Натомість він концентрує зусилля на озимих культурах, де добрива працюють ефективніше.

«Як бачите, на полі тріщини. Ну дам я сюди добрив — за тиждень воно висохне на глибині 10 см і всі добрива лишаться в сухому шарі. Вони не спрацюють, підуть лише під наступну культуру», — пояснює фермер.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2025 р.