Батат, ожина, лохина — три різні культури, три різні історії, одна спільна мета. Іван Павліш, Андрій Данилевич та Ярослав Мовчун стали переможцями ветеранської освітньої програми від УКУ, Universe Group та Genesis for Ukraine, отримавши гранти на розвиток своїх ферм — $30 000, $10 000 і $10 000 відповідно.

Ми поговорили з фермерами про те, як вони поєднували навчання зі службою, що стало стимулом розпочати власну справу після фронту і на що витратять грантові кошти.

Грант у $30 000 на переробку батату — приклад Batatko

Іван Павліш — військовий із понад 11-річним досвідом служби, засновник ФГ «БРУНАТ» і бренду Batatko. Юрист за освітою, учасник АТО, він ніколи не планував займатися сільським господарством, але після демобілізації у 2015-му вирішив спробувати себе в агробізнесі. Спочатку мріяв про пасивний дохід з волоського горіха, але випадкова пропозиція від львівської ресторанної мережі привела його до батату. Сьогодні він вирощує батат, приймає по 50-60 замовлень на день, продовжує службу в ЗСУ та дистанційно керує фермою.

Детальніше про шлях Івана Павліша читайте в матеріалі «Іван Павліш: Отримую до 50 замовлень батату на день». 

Цього року він став переможцем масштабної ветеранської освітньої програми від Українського Католицького Університету та Universe Group, отримавши головний грант у $30 тис. Конкуренція була шаленою — понад 700 заявок від ветеранів з усієї України.

«Чесно, я дуже давно хотів потрапити на навчання, організоване УКУ. Я знаю дуже багато позитивних відгуків про сам навчальний процес», — розповідає фермер про свою мотивацію.

Мотиваційний лист Іван Павліш писав на Сумщині під час виконання бойових завдань. Запрошення на програму прийшло вже тоді, коли підрозділ перемістився на Покровський напрямок.

«Мені вдалося, ну, щоправда, я одну чи дві лекції пропустив, але потім їх переглянув в записі, через те, що треба було і виконувати поставлені завдання, і навчатися, і не завжди все виходило сумістити. Одну лекцію я дивився взагалі в поїзді. Проблеми з інтернетом були постійні, але можливість переглянути лекції в записі рятувала ситуацію», — згадує він.

Коли прийшло запрошення на офлайн-етап, Іван одразу попросив командування дати відпустку на конкретні дні, пояснивши, що їде на навчання і це дуже важливо. Командири увійшли в становище. В результаті він отримав першу премію. Грантові кошти Іван планує спрямувати на амбітний проєкт.

«Я планую запустити лінію переробки органічного батату на борошно. Хочеться до кінця 2026 року мати готовий продукт з відповідною сертифікацією і з можливістю реалізації товарів через рітейл-мережі, тобто сегмент B2B. Ми надіємось, що наші клієнти теж купуватимуть наше борошно», — поділився Іван Павліш.

Зі слів фермера, 2025 рік був найважчий за весь час роботи. Через холодну весну частина посадкового матеріалу  вимерзла, тому довелось докуповувати саджанці. Літо теж не додало оптимізму. Тому урожайність вийшла нижчою за планову.

«Ми абсолютно не втрачаємо оптимізму. В нас є великі амбіції на наступний рік вже зі збільшеною урожайністю, облаштованим приміщенням для зберігання батату і лінією переробки. Тому, я впевнений, що все буде добре», — додав фермер. 

Ожина як терапія та $10 000 на бренд — історія подружжя Данилевичів

Андрій Данилевич разом із дружиною Наталією розвиває ягідний бізнес — вирощують ожину. Їхня ферма — це родинна справа, яка народилася з потреби адаптуватися після повернення з фронту. 

«Після повернення з фронту Андрію потрібен був час, аби перелаштуватися. Найкраще він почував себе в саду, в лісі, на природі. Так і прийшла ідея — закласти ягідну плантацію», — розповідає Наталія Данилевич.

Читайте також: Відмовляємось від соняшнику — що сіють на Півдні України

У 2024 році подружжя заклало плантацію ожини на 2 га. Для себе обрали два ранні сорти — Натчез та Уошіта. Сертифіковані саджанці купували у вінницькому розсаднику ТОВ «ФруТек».

«Ще кілька років тому ожина була нішевою ягодою. Проте ми побачили стрімке зростання інтересу саме до ожини. Ця ягода є не вибагливою у вирощуванні. А нам це важливо, адже ми новачки у садівництві», — пояснює Андрій Данилевич вибір культури.

На ягіднику встановили шпалеру. Міжряддя — 3 м, а відстань між кущами — 1,25 м. Висаджували восени, хоча Андрій радить робити це навесні. На плантації є краплинний полив з фертигаційним вузлом.

«Дуже важливим є наявність власної техніки для обробітку плантації. Адже лише так можна гарантувати вчасність проведення необхідних операцій. Це і мульчування міжрядь, і обприскування кущів», — ділиться досвідом фермер.

Тому подружжя придбало невеликий вживаний садовий трактор. Для них було важливим, аби трактор був з кабіною, оскільки часто доводиться працювати обприскувачем.

В цьому році отримали всього кілька ягід з однорічної плантації, а вже у 2026 році планують перший комерційний врожай.

Заради розвитку ягідної ферми Андрій та Наталія Данилевичі брали участь у конкурсах від Українського ветеранського фонду та у конкурсі «Сміливі 4.0». 

Також вони взяли участь у ветеранській освітній програмі від УКУ та Universe Group, де зайняли друге місце та отримали грант у $10 тис. Грантові кошти Андрій із дружиною планують спрямувати на розвиток бренду та логістику.

«У найближчому часі ми розробимо брендбук, хочемо придбати засіб для транспортування ягід з охолодженням і подальшим брендуванням, розробляємо упаковку для ягід», — поділилась планами Наталія Данилевич.

Також Андрій із дружиною зобов'язуються транспортувати продукцію інших ветеранських бізнесів своїм транспортом. А їм, своєю чергою, дуже допомагає інформаційно Ярослав Мовчун, власник ягідної ферми «Озеряна».

«Початківцям радимо не боятись, навчатись і пробувати. Якщо щось не вийшло, все одно далі пробувати, вдосконалюватись і набувати досвіду. Але найбільш важливим є спілкування — ветеранська спільнота є дуже численною, ми всі готові ділитись досвідом та можливостями, які маємо. Тому радимо не боятись і звертатись за допомогою», — каже подружжя Данилевичів.

Мотиваційний лист за пів години до дедлайну і синергія ветеранів — Ярослав Мовчун

Ярослав Мовчун, чинний військовий, засновник ягідної ферми «Озеряна», що спеціалізується на вирощуванні лохини, зайняв третє місце у ветеранській освітній програмі від УКУ, Universe Group та Genesis for Ukraine, отримавши грант у $10 000. 

Про програму Ярослав дізнався з соцмереж — побачив репост серед знайомих ветеранів. Він вирішив зареєструватися в останній момент.

«Написав мотиваційний лист в останній день, буквально, за пів години до закриття приймання заявок. Це було близько опівночі», — згадує фермер.

Грантові кошти Ярослав планує спрямувати на побудову першої теплиці. В теплицях фермер планує вирощувати полуницю та лохину за малооб'ємною технологією. Ярослав давно мріяв про теплицю — ще у 2021-2022 роках планував її будувати, але завадило повномасштабне вторгнення. Тепер ферма нарешті зможе диверсифікуватись і змінити стиль роботи, почавши виходити на ринок раніше з якісною ягодою. Ще однією перемогою в гранті фермер називає обʼєднання військово-фермерського комʼюніті.

«Уявіть собі, з ТОП-15 учасників, які змагалися за грант, п'ять — це фермери. А переможці — це особливі люди. Іван Павліш, з бататом. який горить своєю справою. Сімʼя Данилевичів, які тільки починають свою справу. Мені дуже приємно їм допомогти. Вони зробили величезну роботу для того, щоб взагалі відкритись. І тому цей грант має допомогти побудові бренду і впізнаваності», — ділиться враженнями Ярослав.

Фермер каже, що сам набив багато ґуль на своїй ягідній фермі й тепер хоче допомагати тим, хто дійсно прагне започаткувати справу в ягідництві.

«Мені щиро хочеться допомогти. Дати їм вже ті рішення, до яких сам прийшов. Як з побудови особистого бренду, так і з роботи з соцмережами, з пакування чи продажів. Я вважаю, що чим більше буде з'являтися дійсно ефективних ягідних господарств, особливо в ветеранській тусовці, тим краще», — підсумовує керівник ягідного господарства.

Вже 4 рік поспіль Ярослав Мовчун разом з однодумцями проводить ініціативу «Ягода на ЗСУ». Механізм простий — кожен донат від людей фермери подвоюють і за ці кошти відправляють ягоди військовим на фронт, у шпиталі, на евакуаційні вагони. Цього року відправили 860 кг ягід. 

Сезон 2025 року фермер оцінює стримано, але без паніки. Погода не балувала — дощі, вітри, шквали, грози, майже град. Але ягода продавалася непогано, вдавалося тримати ціну. 

Головна проблема — зростання собівартості вирощування. Довелося підняти зарплати людям, подорожчали добрива, зросла вартість розхідних матеріалів. Але він підкреслює: ситуація у всіх фермерів плюс-мінус однакова. Виживають ті, хто готувався до складнощів заздалегідь.

«Хто раніше грошима не розкидався, а намагався оптимізувати витрати ще до повномасштабного вторгнення, то у таких господарств все непогано. Тому оптимізація процесів  і вміння побудувати бізнес-модель — це найважливіші вміння для ягідного бізнесу. 

В нас на фермі уперше за всі роки повномасштабного все було сплановано. Спокійно обрізали кущі, переробили полив, внесли зміни. Тепер нам потрібна зима без різкого плюса навесні. Бо якщо рослини підуть в ріст, а потім вдарить мороз — ми втратимо врожай, — каже Ярослав Мовчун.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2025 р.