Для багатьох аграріїв зрошення сьогодні є не просто агротехнологією, а ключовим інструментом збереження врожайності. Адже в умовах зростаючого дефіциту вологи саме керований полив дедалі частіше визначає, наскільки ефективно господарство може планувати виробництво й використовувати наявні земельні ресурси.

Водночас реалізацію цього потенціалу в українських умовах стримують системні чинники. Кліматичні зміни призводять до нерівномірних опадів і тривалих посушливих періодів, значна частина зрошувальної інфраструктури є частково непридатною через зношеність, а воєнні дії додатково ускладнили доступ до окремих систем поливу та їхню експлуатацію. У результаті навіть там, де зрошення формально існує, воно не завжди забезпечує очікувану ефективність.

Саме тому все більше аграріїв повертаються до питання зрошення з практичної точки зору: що реально працює, які рішення виправдовують інвестиції та як модернізувати наявні системи для підвищення їх надійності та керованості.

---

Як виглядають різні підходи до зрошення?

Універсального рішення для відновлення зрошення не існує. Підходи формуються залежно від поєднання природних чи регіональних умов, масштабів господарства та фактичного стану зрошувальної інфраструктури. Саме тому розвиток зрошення в Україні сьогодні відбувається не за єдиним сценарієм, а через набір практичних напрямів, які підбираються відповідно до конкретних виробничих потреб.

У межах цих напрямів дедалі частіше застосовують сучасні технології та обладнання, зокрема американського виробництва, як інструмент досягнення конкретних цілей. Йдеться про забезпечення стабільної подачі води, зниження енерговитрат, застосування водозберігаючих технологій або розширення існуючих площ поливу не виснажуючи джерела зрошення.

На практиці ці підходи реалізуються через кілька базових напрямів:

• відновлення або модернізація насосних станцій, без яких полив неможливий у принципі, що дозволяє відновити подачу води та підвищити енергоефективність зрошувальних систем порівняно з застарілими рішенням;
• масштабування зрошення в регіонах із дефіцитом вологи або складними безпековими умовами, що дозволяє розширити площі поливу ,застосовуючи водозберігаючі технології,або відновити зрошення без суттєвої перебудови інфраструктури;
• модернізацію наявних зрошувальних систем в господарствах, де полив формально існує, але не забезпечує повного покриття поля або ефективного використання води, що дозволяє охопити крайові ділянки і підвищити надійність роботи системи з розрахунком на довгострокову експлуатацію;
• гнучкі рішення для полів зі складною конфігурацією або обмеженим доступом до ресурсів, що дозволяє організувати полив там, де класичні системи раніше не застосовувалися або вважалися недоцільними.

Важливо, що реалізація цих підходів стала можливою завдяки змінам у системі управління меліоративною інфраструктурою. Реформа гідротехнічної меліорації дала змогу передавати гідротехнічні об’єкти зрошувальних систем в управління організаціям водокористувачів і залучати приватні інвестиції  для їх відновлення та модернізації. Саме поєднання управлінських можливостей і технічних рішень сьогодні лежить в основі більшості практичних кейсів відновлення зрошення.

Відновлення насосної станції — досвід ОВК «Квітучі лани»

Для частини агровиробників відновлення зрошення починається з найкритичнішого – забезпечення стабільної подачі води. Без цього будь-які польові рішення залишаються дорогими й нестабільними.

Саме з такою ситуацією зіткнулася ОВК «Квітучі лани» на Полтавщині. Насосна станція, яка десятиліттями не працювала, втратила свою функціональність, а полив здійснювався за допомогою дизельних насосів із високими експлуатаційними витратами та постійними ризиками зупинок.

Відновлення повністю зруйнованої насосної станції стало можливим завдяки   підтримці Програми АГРО, що фінансується урядом США. У межах проєкту було встановлено чотири сучасні насоси Cornell (США), система керування насосами, датчик тиску, лічильник води та трансформаторну підстанцію. Це дало змогу відновити роботу насосної станції, забезпечити стабільну подачу води й суттєво знизити енерговитрати порівняно з попередніми рішеннями.

«Раніше ми змушені були використовувати дизельні насоси – це було дорого і складно. Відновлення насосної станції здавалося фантастикою. Але ми наважилися і отримали шанс, адже тепер у нас є серце зрошення», — розповідає Олег Ворона, керівник ОВК «Квітучі лани».

На полях під управлінням організації водокористувачів застосовується лише органічна технологія. Минулого року після відновлення зрошення валовий збір органічної кукурудзи зріс на 15-20%. 

Масштабування зрошення під час війни — ОВК «Довгалівська»      

Інший підхід демонструють аграрії, що працюють у регіонах із підвищеним безпековим навантаженням, де ключовим стає швидке повернення поливу без повної перебудови інфраструктури.

Показовим є досвід ОВК «Довгалівська» на Харківщині. Балаклійська зрошувальна система, яка й до повномасштабної війни працювала лише частково, в умовах прифронтової громади не могла забезпечити стабільне водопостачання й стримувала виробництво. Змінити ситуацію вдалося завдяки поєднанню кількох технічних рішень за підтримки фінансованої Урядом США Програми АГРО: оновленню окремих ділянок трубопроводів, встановленню дощувальних машин Valley (США) з максимальним рівнем ощадності та автоматизації та впровадженню краплинного зрошення. 

Така конфігурація дозволила швидко повернути полив і адаптувати систему до реальних умов роботи. У результаті площі поливу зросли з 310 до 500 га, а господарство, поля якого обслуговує ОВК, отримало 342 т додаткового врожаю соняшнику. Крім того, відновлений полив відкрив можливість інтенсивнішого використання земель: після збирання озимого ріпаку на зрошуваних площах висіяли пожнивну сою, яка дала близько 4 т/г. Це показало, що навіть у прифронтових умовах зрошення може працювати як інструмент не лише збереження, а й розвитку виробництва.

«Кожна відновлена меліоративна система — це внесок у продовольчу безпеку України та можливість відродити прифронтові громади», — підсумовує Тетяна Маковецька, ініціаторка створення ОВК «Довгалівська».

Підвищення ефективності наявних систем досвід ОВК «Перша»

Ще один поширений сценарій модернізації  зрошення — ситуація, коли господарство вже має зрошувальні машини і ключове завдання — оптимізація наявних рішень.  Саме з таким завданням працювала ОВК «Перша», засновником якої є СТОВ «Дружба» на Черкащині. Господарство обробляє землі одразу на кількох зрошувальних системах, зокрема державній Трушівській, яка тривалий час перебувала у занедбаному стані.

Читайте також: Проблеми зрошення — чому чиновники саботують створення ОВК

Після створення ОВК  вдалося відновити полив 182 га,  Досягнути цього вдалося завдяки наданим Програмою АГРО технологіям від американської компанії Reinke (США). Зокрема ОВК отримала не лише нові дощувальні машини, а й крила дополиву для доообладнання тих дощувальних машин, які вже були на її полях. Це дозволило охопити так звані «мертві зони» полів, та полити ще додатково близько 62 гектарів.

«Врожайність кукурудзи зросла на 0,7 т/га, гібридного соняшнику — на 0,5 т/га. Прибутковість на цих площах підвищилася на 40%. Ба більше, ми навіть перевиконали контрактні зобов’язання у зоні гібридизації на 35%», — заявляє очільник департаменту СТОВ «Дружба» Артур Налбандян.

Цей кейс показує, що навіть за обмежених інвестицій підвищення ефективності зрошення можливе завдяки точним технічним рішенням, які дозволяють максимально використати потенціал уже наявних систем.

Модернізація систем і полив в умовах обмеженого водокористування — досвід ОВК «Аква Лайф» та «Рейн» 

Для аграріїв, які розглядають зрошення як довгостроковий елемент виробничої моделі, у фокусі — стабільність, прогнозованість і економія ресурсів. На Полтавщині ОВК «Аква Лайф» обрала шлях системної модернізації з використанням дощувальних машин Zimmatic (США), що дозволило забезпечити рівномірний полив на 290 га за рахунок оптимізованих форсунок і контролю тиску. 

Водночас інша ОВК з тієї ж області, маючи нетипові умови, знайшла іншу модель зрошення.  ОВК «Рейн» застосувала  автономні машини 360RAIN (США), що дозволило зрошувати поля зі складною конфігурацією та обмеженим споживанням води. 

 «У нас є ліміт на воду — 2 млн м³, яких вистачає лише на 1300 га. Перехід на 360RAIN дає змогу зрошувати більші площі без перевищення лімітів,  що економить воду та не пошкоджує листя, коли машина рухається по полю. Ми самі пересвідчилися, що ця машина майже в 3 рази менше виливає, тобто вона економічна», — пояснює Дмитро Штанько, співвласник ТОВ «Полтава-Сад» засновник ОВК «Рейн».

Ці приклади демонструють, що поєднання модернізації інфраструктури та ресурсоощадних технологій дозволяє адаптувати зрошення до реальних водних і виробничих обмежень.

Відновлення зрошення в Україні: від локальних рішень до системних змін

Практичні кейси відновлення зрошення демонструють, що мова йде не про поодинокі рішення, а про системні зрушення в управлінні меліоративною інфраструктурою, спричинені реформою гідротехнічної меліорації. Саме вона створила умови для переходу від формального утримання зношеної інфраструктури до її реального використання й модернізації.

«Реформа змінила саму логіку розвитку меліорації: замість державно утримання інфраструктури, зношеної більш ніж на 80%, сектор отримав модель, орієнтовану на ефективність, модернізацію та зростання, а аграрії — стимул вкладати власні кошти в її розвиток», — зазначає Дмитро Кохан, виконавчий директор Асоціації організацій водокористувачів.

Передача меліоративних об’єктів в управління організаціям водокористувачів дала аграріям можливість самостійно планувати відновлення зрошення, залучати фінансування та інвестувати в технічне оновлення. У цій моделі підтримка Програми АГРО стала практичним інструментом реалізації реформи, через співфінансування модернізації насосних станцій, трубопроводів і впровадження сучасних зрошувальних технологій.

На сьогодні в Україні створено вже 77 організацій водокористувачів, які об’єднують понад 220 агровиробників.

Зокрема, за підтримки Програми АГРО реалізується 19 проєктів з модернізації меліоративної інфраструктури ОВК. Це свідчить про те, що відновлення зрошення переходить у фазу системного розвитку з економічно обґрунтованими рішеннями та довгостроковим плануванням. Оскільки Україна має найбільшу в Європі меліоративну мережу площею понад 5,5 млн га, реформа гідротехнічної меліорації та її практична реалізація стають одним із ключових чинників стабільності агровиробництва. У поєднанні з сучасними технологіями зрошення — це формує основу для підвищення врожайності, ефективного використання водних ресурсів і зміцнення економіки країни, особливо в умовах війни.

 © Юлія Ухіна, Kurkul.com, 2026 р.