Соняшник — культура, яка вміє терпіти спрагу. Він здатний давати оптимальний врожай, покриваючи лише 75% своїх потреб у воді. Але є критичний період — цвітіння і формування кошика. Якщо волога зникає саме тоді, втрати сягають 50%, і ніяка агротехніка цього не виправить.

Тому сьогодні говоримо про те, як зберегти зимову вологу в ґрунті, не втратити її через зайві проходи техніки, посіяти соняшник вчасно і правильно, обрати гібрид, який витримає спеку.

Чому соняшник страждає від нестачі вологи?

Рослини соняшнику дуже вимогливі до забезпечення вологою. Мінімальна потреба задовольняється за 350–400 мм опадів за вегетацію. Але головне — не скільки води, а коли.

За даними FAO, на початку формування суцвіть соняшник витрачає лише 20% від загального водоспоживання. Натомість у фазі цвітіння — ще 55%, і решта припадає на налив насіння та дозрівання. 

Посуха на початку вегетації впливає на висоту рослин, і меншою мірою на врожай. Посуха під час цвітіння —це вже інша історія. У цей період соняшник не здатен ефективно регулювати транспірацію, і брак вологи може скоротити врожай насіння до 50%.

Рослина намагається захиститися від посухи. При водному стресі коріння синтезує абсцизову кислоту, яка транспортується до листків і закриває продихи, щоб зупинити випаровування. Якщо стрес триває, соняшник скидає старіші листки. Так він скорочує транспірацію і перекидає поживні речовини до насіння. На полі це виглядає як передчасне пожовтіння нижнього ярусу, яке агрономи інколи плутають із хворобою. 

Рятує соняшник його коренева система. Вона здатна проникати на глибину 1,5–2 м, дістаючи вологу з горизонтів, недоступних більшості однорічних культур. Але якщо дефіцит збігається з цвітінням, жодна коренева система врожай не врятує.

Підготовка ґрунту для збереження вологи

Аграрії мають чотири основні варіанти обробітку ґрунту під соняшник, і кожен із них по-різному впливає на збереження вологи. Але є одна специфіка, яка відрізняє соняшник від інших просапних: його рештки. Товсті стебла і кошики розкладаються повільно, накопичують інфекції і ускладнюють роботу техніки. Тому вибір технології обробітку тут — це завжди компроміс між збереженням вологи і фітосанітарним станом поля.

• Традиційна оранка — найгірший варіант при хронічній нестачі опадів. Після збирання попередника у ґрунті утворюється густа мережа капілярів, які підіймають вологу з глибших шарів до поверхні, де вона випаровується. Стерня і коренева система посилюють цей ефект навіть після скошування рослини. Оранка ламає цю систему капілярів, але водночас відкриває нові горизонти для випаровування і залишає поверхню без захисту. Єдиний аргумент «за» у контексті соняшнику — загортання решток у ґрунт знижує тиск хвороб. 
• Mini-till — мілкий обробіток дисками або культиватором на глибину 10–15 см без перевертання пласта. Руйнує капіляри у верхньому шарі, блокуючи підйом вологи до поверхні, але зберігає структуру нижніх горизонтів. Без усунення ґрунтової підошви верхня волога не контактує з підземною, і глибока коренева система соняшнику не може використати запаси нижніх горизонтів. Рештки соняшнику при mini-till частково загортаються — це краще, ніж залишати їх на поверхні, але гірше за повне загортання.
• Strip-till — обробляється лише посівна смужка завширшки 25–30 см і завглибшки до 32 см. Стерня і рослинні рештки від попередньої культури залишаються на поверхні й забезпечують додаткове накопичення вологи в осінньо-весняний період. Навесні поле довше залишається вологим. Дослідження Iowa State University показали: ґрунт у посівній смужці strip-till на 2–5 °C тепліший, ніж при no-till, що важливо для швидкого проростання соняшнику і раннього старту кореневої системи. Але є застереження — рослинні рештки, що залишаються на поверхні, сприяють накопиченню хвороб і розмноженню шкідників, тому обов'язково слід планувати якісний фунгіцидний і інсектицидний захист.
• No-till — повна відмова від обробітку, сівба в необроблений ґрунт. Рослинні рештки подрібнюють і рівномірно розподіляють по поверхні. Це накриття протидіє ерозії, зберігає вологу і активізує ґрунтову мікрофлору. No-till суттєво знижує випаровування з поверхні ґрунту, шар рослинних решток відбиває сонячну радіацію, зменшує прогрівання поверхні і утримує вологу від вивітрювання. Для соняшнику no-till — найбільш суперечлива технологія: рештки соняшнику розкладаються повільно, є джерелом патогенів, і без загортання фітосанітарний ризик зростає. В Україні низька культура роботи з пожнивними рештками соняшнику, і саме це, а не сама технологія, найчастіше стає причиною невдач при no-till.

Строки і норми сівби при дефіциті опадів

За посухи логіка висіву зміщується на користь ранніх строків — з другої декади квітня, щоб застати вологий ґрунт. Насіння соняшнику у ґрунті може витримувати короткотривале зниження температури до −8–10 °C, а сходи — до −4 °C. Аграрії посушливого Півдня це добре розуміють: у південних і південно-східних областях сівбу починають уже за температури ґрунту +6–8 °C.

Верхня межа, після якої пізно сіяти: за температури ґрунту вище +16 °C посівний шар пересихає, і насіння не проростає.

Є й зворотний бік раннього посіву. Якщо насіння пролежало в ґрунті місяць до появи сходів, молоді рослини фактично втрачають захист від хвороб і шкідників, адже протруйник за цей час вже не діє. Тому ранній посів у холодний ґрунт — це завжди компроміс між вологою і фітосанітарним ризиком.

При посусі правило одне: насіння має потрапити у вологий шар.Стандартна глибина сівби соняшнику — 4–6 см. За недостатньої кількості вологи в посівному шарі глибину загортання можна збільшити до 6–8 см. 

Стандартні норми висіву соняшнику: Степ — 50–55 тис. нас./га, Лісостеп — 60 тис./га. При цьому оптимальна густота стояння перед збиранням суттєво менша: у Південному Степу — 30–35 тис./га, Північному Степу — 45–50 тис./га, Лісостепу — 50–55 тис./га.

Різниця між нормою висіву і фінальною густотою — це і є та страхова надбавка на польову схожість і втрати при вирощуванні.

Логіка рідшої сівби в степових умовах проста — кожна рослина конкурує за вологу з сусідньою. Загущені посіви в посушливий рік не дають більшого врожаю. Вони ділять той самий дефіцит вологи між більшою кількістю рослин.

Агротехнічні прийоми для збереження вологи

Якщо обробіток ґрунту — це збереження води до сівби, то агротехнічні прийоми — це боротьба за вологу вже на живому посіві. Найпопулярнішими є 3 інструменти: боронування, міжрядний обробіток і контроль бур'янів.

Боронування до і після сходів. Після сівби на поверхні ґрунту утворюється кірка, яка блокує сходи і посилює випаровування. Перше досходове боронування проводять через 5–6 днів після сівби, коли бур'яни перебувають у стадії «білої ниточки». Друге — безпосередньо перед появою сходів, щоб запобігти утворенню ґрунтової кірки. Досходове боронування слід припинити за 3–4 дні до появи сходів соняшнику.Після сходів боронування повторюють у фазі 2–3 пар справжніх листків, зі швидкістю 4–5 км/год і глибиною заглиблення зубів 4–5 см — глибше знищуватимуться не лише бур'яни, а й рослини соняшнику. 

Міжрядний обробіток. Міжрядна культивація дозволяє розпушити ґрунт, створити шар мульчі на поверхні, який запобігає утворенню тріщин і щілин і зменшує непродуктивні втрати вологи, а також підвищити водопроникність ґрунту. Для соняшнику проводять 1–2 обробки у фазі 2–4 пар листків. Захисна зона від рядка — не менше 10 см, щоб не пошкодити корені. 

Але є і зворотний бік: у міжрядді ґрунт швидше втрачає вологу, особливо на ранніх етапах до змикання рядків. Крім того, кожен додатковий прохід техніки активізує вітрову і водну ерозію. Тому в умовах сильної посухи міжрядний обробіток варто поєднувати з підживленням, щоб виправдати ризик зайвого проходу.

Контроль бур'янів. Бур'яни — не просто конкуренти за світло, а крадії вологи.  Контроль — комплексний: досходові ґрунтові гербіциди плюс механіка. Традиційний широкорядний спосіб сівби з міжряддям 70 см дозволяє після сходів проводити механічні обробки ґрунту в міжряддях, і саме це поєднання хімії з культиватором дає найнадійніший результат при обмеженому зволоженні, коли кожен міліметр вологи має значення.

Внесення добрив при нестачі вологи

Посуха змінює логіку удобрення докорінно: добрива, які у вологий рік дають прибавку, у сухий — можуть нашкодити. Головний принцип — вносити те, що працює без води, і не вносити те, що без неї не засвоюється.

• Азот. Соняшник потребує на 50% менше азотних добрив, ніж озима пшениця чи кукурудза, і не рекомендується вносити більше 60–90 кг/га д.р. навіть на збіднених ґрунтах. Це призводить до переростання, вилягання і відсутності прибавки врожайності. Азот засвоюється лише при достатній вологості — внесений у суху погоду, він просто лежатиме в ґрунті до першого дощу.
• Фосфор. Фосфор сприяє розвитку потужної кореневої системи і підвищує посухостійкість: відрегульоване фосфорне живлення забезпечує раціональне використання вологи рослинами. Фосфорні добрива найефективніші саме в умовах недостатнього зволоження. Вносять фосфор восени під основний обробіток або локально при сівбі — так він потрапляє безпосередньо в кореневу зону.
• Калій. Незважаючи на винос 100–150 кг калію на тонну продукції, внесення калійних добрив менш ефективне: у регіонах вирощування ґрунти містять достатньо калію, коренева система рослин добре його засвоює. 
• Листове підживлення. При посусі коренева система не може повноцінно засвоювати елементи з ґрунту і саме тоді позакореневе підживлення стає не доповненням, а основним інструментом. 

У фазі 3–4 пар листків рослини особливо потребують фосфору, бору, цинку і марганцю для закладки кошиків, тоді як коренева система ще слабка. Саме тоді листове внесення мікроелементів дає найкращий результат. 

Бор — окремий пріоритет. Соняшник особливо чутливий до його дефіциту у фазі закладки кошика — бор безпосередньо впливає на продуктивність цвітіння і якість наповненості кошиків насінням. Ефективність підтверджена польовим дослідом Харківського НАУ ім. В. В. Докучаєва (2017–2019): позакореневе підживлення підвищує інтенсивність синтезу хлорофілу в листі, стимулює ріст коріння і зростання кількості мікроорганізмів, які забезпечують синтез коренестимулюючих речовин.

Хвороби соняшника в умовах посухи

Посуха не захищає від хвороб — вона змінює їх склад. Одні патогени без вологи відступають, інші — навпаки, стають агресивнішими.

Посуха провокує вугільну гниль і вертицильоз. Обидві розвиваються безсимптомно — аграрій помічає проблему, коли рятувати вже нічого. Вугільна гниль активується за посушливої і спекотної погоди при температурі ґрунту понад 25–30 °C.  

За словами мікробіолога Олександра Акулова, вугільна гниль шкодочинніша за вертицильоз: вона здатна заселяти будь-які органи рослини, а втрати врожаю можуть сягати ¾. Хімічного захисту від цих двох хвороб практично не існує.

Єдині реальні інструменти — стійкий гібрид та дотримання сівозміни.

Фомопсис і склеротиніоз. Фомопсис розвивається при частих зливових дощах, склеротиніоз — при підвищеній вологості ґрунту до цвітіння і затяжних вологих умовах. У суху весну вони менш агресивні. Але є пастка. Дощі з різким переходом до посухи — один із найнебезпечніших сценаріїв для фомопсису, який може спричинити втрати до 80%. Саме такі перепади — типова картина українського Степу в останні роки. Прискорене достигання — головна пастка при збиранні

При посусі рослина достигає швидше, ніж у вологий рік і вікно для збирання звужується критично. Збирання соняшнику починають при середній вологості насіння 12–14%, коли у 80–90% рослин кошики жовто-бурі або бурі та сухі. Оптимальне вікно для збирання — 5–6 днів після настання готовності. У посушливий рік на Півдні це вікно відкривається вже в серпні і аграрій, який чекає вересня за звичкою, втрачає частину врожаю просто на пні.

Пізнє збирання при надмірній сухості насіння призводить до втрат 0,2–0,3 т/га через осипання найбільш дозрілих і важких сім'янок. Одночасно раннє збирання при підвищеній вологості — це витрати на сушіння. Баланс знаходять через моніторинг вологості безпосередньо на полі, а не за календарем.

Як виживає соняшник на Півдні — досвід фермерів

ФГ «Аннушка» знаходиться на Миколаївщині. В обробітку — 3 тис. га, з яких вагому частку займає соняшник.  Вже 8 років господарство практикує нульовий обробіток і verti-till. 

У 2024 році, при аномальній спеці та повній відсутності дощів, соняшник у ФГ «Аннушка» витримав — зниження врожайності не очікувалося, тоді як у більшості господарств регіону кошики були діаметром 7–8 см і майже порожні.

«В цьому році через те, що рано прийшло тепло, всі кинулися сіяти раніше. Але ми не піддалися цій спокусі. Почали сіяти в кінці квітня і були, напевно, останніми в районі. При технології No-Till ґрунт довше прогрівається і тримає вологу, тому поспішати не варто», — розповідав головний агроном господарства Євген Гортовенко для Кurkul.com.

Співвласник господарства Максим Максименко додав: скоротили норму добрив вдвічі — з 0,5 т/га до 0,25–0,3 т/га — після того, як побачили, що дія добрив напряму залежить від вологи. 

Практикують соняшник з нульовим обробітком і в господарстві «ВВІ-Агро», на Миколаївщині. Власник господарства Андрій Чечета розповів, що перейшов на прямий посів ще у 2015 році — і саме це, за його словами, врятувало господарство.

«Якби я тоді не перейшов на no-till, то вже був би банкрутом», — розповів фермер під час АгроЕкспедиції 2024.

У 2024 році, коли в регіоні не було дощів з 15 червня, сусіди збирали 0,5–1,5 т/га, а поля горіли, не дозрівши.  Посів соняшнику — 5–6 травня, попередник — озимий ячмінь, норма висіву — лише 35 тис. насінин/га. На фоні випалених полів сусідів соняшник «ВВІ-Агро» тримався.

«Як бачите, на полі тріщини. Ну дам я сюди добрив — за тиждень воно висохне на глибині 10 см і всі добрива лишаться в сухому шарі. Вони не спрацюють. Який сенс на пів року заморожувати гроші? Очікуємо 1,5–2 т/га — і вважаємо це хорошим результатом для такого сезону», — зазначив Андрій Чечета. 

Пристосувались до вирощування соняшнику в умовах посухи і на Кіровоградщині. В ФГ «Сузірʼя» соняшник виявився найстійкішим для посушливих умов. Все це завдяки стратегії, яку вибудував керівник господарства Дмитро Губарєв. 

«Однозначно, майже кожен рік соняшник є рентабельним. Якщо врожайність була на 15–20% менше — ціна трохи вища, на 20–25%. Тобто ринок частково компенсує втрати від посухи», —розповів фермер.

Уже сьомий рік в господарстві дотримуються семипільної сівозміни, розподіливши всю землю на сім ділянок. Сівозміна виглядає так: починається з гороху після соняшника, потім озимий ячмінь, після ячменю — озимий ріпак, після ріпаку — озима пшениця, після пшениці — соя, після сої — кукурудза, після кукурудзи — соняшник, і потім знову горох. 

«Дотримання сівозміни допомагає уникнути багатьох хвороб, особливо спільних для таких культур, як соняшник, соя чи ріпак», —  зазначає Дмитро Губарєв.

Який мінімальний рівень опадів потрібен для соняшнику?

Мінімальна потреба — 350–400 мм опадів за вегетацію. Але важливіше не загальна кількість, а розподіл: критичний момент — цвітіння і налив насіння. Якщо в цей час немає вологи, навіть 400 мм за сезон не врятують врожай. 

Чи варто сіяти соняшник раніше при посусі? 

Так, але з застереженням. Ранній посів дає змогу застати вологий шар і уникнути цвітіння в серпневу спеку. Але насіння, що пролежало в холодному ґрунті місяць до сходів, залишається без захисту протруйника.

Чи впливає густота стояння на посухостійкість? 

Так, напряму: загущені посіви в посушливий рік дають менший врожай, бо рослини конкурують за воду. У Південному Степу оптимум — 30–40 тис. рослин/га перед збиранням.

На яку врожайність розраховувати при посусі?

У 2025 році посуха на Півдні України з опадами менше ніж 200 мм за сезон знизила врожайність до 1 т/га, тоді як у вологих регіонах заходу вона сягала 3,2 т/га. Загальна картина: там, де в нормальний рік збирали 2,5–3 т/га, у посушливий рік не буде й тонни. Різниця між правильною агротехнікою і байдужістю в умовах посухи — це якраз ті 0,5–1 т/га, які відділяють збиткове господарство від прибуткового.

Що реально працює для соняшнику за посухи:

Ґрунт. Strip-till або no-till — не данина моді, а спосіб зберегти вологу, яка випадає взимку і навесні. Кожен зайвий прохід технікою — це волога, яку ти сам виганяєш з поля. Весняне закриття вологи — обов'язкове, незалежно від технології.

Строки і норми сівби. У посушливий рік варто сіяти раніше, щоб застати вологий шар і вивести цвітіння з серпневої спеки. У Південному Степу оптимум — 30–40 тис. рослин/га перед збиранням. Загущення при дефіциті вологи не дає більшого врожаю — воно ділить той самий дефіцит між більшою кількістю рослин.

Насіння. Глибина загортання — не за звичкою, а за вологою. Якщо верхній шар сухий, то варто загортати насіння на 6–8 см. Краще обирати гібриди із задокументованою стійкістю до вугільної гнилі і вертицильозу. При посусі саме ці хвороби забирають урожай, і агрохімії проти них немає.

Удобрення. Азот у суху погоду не працює. Він просто чекає в ґрунті на дощ, якого може не бути. При посусі листове підживлення мікроелементами ефективніше за кореневе.

Збирання. Не варто чекати вересня за звичкою. Наприклад, у посушливі роки соняшник може дозріти і у серпні. Варто орієнтуватися на вологомір, а не на календар.

І головне: соняшник залишається найрентабельнішою культурою Степу навіть у посушливий рік — якщо агрономія правильна. Це підтверджують і цифри, і досвід фермерів. Посуха забирає частину врожаю, але не робить культуру збитковою. Збитковою її робить неправильна агротехніка в умовах посухи.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2026 р.