Олег Сандуляк: «Надбужанське-С» — фермерський рокбенд

Олег Сандуляк: «Надбужанське-С» — фермерський рокбенд

2 вересня 2020 1512 0

Сьогодні на Kurkul.com ми знайомимо вас з фермерським господарством «Надбужанське-С», яке обробляє 1000 га землі в Вінницькій області. Його керівник, Олег Сандуляк, розповів нам про те, як ефективно управляти господарством, зробити його максимально рентабельним, створити комфортні умови для працівників, а також самостійно підібрати вдалу технологію вирощування культур, виходячи з кліматичних умов та властивостей ґрунтів регіону. 

До речі, під час виїзду наша команда побачила схожість колективу на рок-гурт. Якщо ви теж це помітили — пишіть у коментарі!) 

Знайомство з історією господарства

Агрофірма «Надбужанське-С» була заснована у 2014 р. У цій місцевості ще при Радянському Союзі існувало підприємство «Надбужанське», тож сучасні власники господарства вирішили не вносити значні корективи й додати до назви нової фірми літеру «С» (перша літера прізвища). Олег Сандуляк згадує, що шлях фірми починався з 36 га землі, яка була надана місцевими органами самоврядування для створення фермерського господарства, а вже протягом 2014-2017 рр. його земельний банк збільшився на 300 га. У 2017 р. відбулось фундаментальне перезаключення договорів оренди — вдалось розширити зембанк до 1000 га, що спонукало власника виходити на новий рівень.

Олег Сандуляк, керівник ФГ «НАДБУЖАНСЬКЕ-С»

«Тільки коли у нас з'явилось повне розуміння обсягів робіт та перспектива на найближчі 10 років, ми почали купувати нову техніку. До того у нас був старенький ХТЗ Т-150, «юзаний» чеський трактор та МТЗ, навіть причепів не було. Комбайн теж винаймали, тож ми знаємо «смак» роботи», — розповів Олег Сандуляк. 

Зараз фермерське господарство цілком можна назвати сімейним, адже дружина керівника Олена Сандуляк є головним бухгалтером підприємства, а молодший брат — Дмитро Сандуляк — головним помічником та радником. 

Початок агродіяльності

Агрошлях Олега Сандуляка почався ще до заснування ФГ «Надбужанське-С» —  у 2011-2012 рр. він мав підприємство з зембанком 100 га, яке спеціалізувалось на вирощуванні картоплі. Проте за 2 роки фірма отримала збиток у розмірі $ 380 тис. 

«У нас була вся техніка для того, щоб займатися картоплею: саджалки, комбайн і т. д. З часом ми зрозуміли, що більше не хочемо туди вкладатись, і вирішили перейти на зернові культури», — згадує керівник. 

У перші 3 роки після зміни напрямку роботи виникали складнощі з підбором технології вирощування, а саме, як зазначив керівник, на підприємстві не могли правильно підібрати міндобрива та не знали, як їх правильно вносити. Але попри те, що господарство зазнало значних збитків, це не стало приводом для того, щоб зупинятись.

«Ми посадили кукурудзу на 200 га, але спалили її ще при посіві, на 40% не було сходів. Була дуже велика кількість азоту, тим паче, що ми придбали карбамід Одеського припортового заводу, а якість його сильно варіювалась», — бідкається він. 

На другий рік у господарстві неправильно підібрали посівний матеріал: придбали насіння української селекції, сходи якого вилягли після осінніх дощів та вітру, тож 30-40% кукурудзи було втрачено. Крім того, поле неможливо було переорати, а залишки рослин негативно вплинули на посівну кампанію наступного року. Весь цей час Олег Сандуляк радився з агрономами, відвідував різні семінари, а потім зрозумів, що розробити власну технологію вирощування таким чином буде дорого, і почав поетапно, методом проб і помилок, підбирати слушну технологію саме для цього регіону. У 2018 р. вже було підібрано цілий комплекс робіт, який потрібен для обробітку ґрунту, а також було визначено, яке саме має бути міндобриво, насіння, а також яка має бути густота посіву і т. п. Останні два роки на підприємстві розпочали вносити на кукурудзу і соняшник фунгіциди — захист, що раніше не практикувався, та проводити позакореневе внесення мікродобрив. 

«Це все ми пройшли на власному досвіді! Набили шишки, все, як треба) Навчитися на чужому досвіді неможливо. Вже три роки працюємо, і щороку наша технологія дає стабільну врожайність. Допрацювати технологію намагаємось, але дуже легенько та тільки з перевіреними брендами», — зауважив керівник. 

Детальніше про підприємство 

Базою господарства є колишній автопарк колгоспу. Територія обиралась з точки зору зручності під'їзду та подальшого користування. Так, об'єкт був придбаний у 2010 р., і за цей час було проведено внутрішній ремонт приміщень, збудована огорожа, змонтована сушарка та силоси. Наразі відбувається розробка проєкту навісу під підлоговий склад 160*24 м на 10 тис. т збіжжя. У планах господарства — залишити цю територію під інші цілі та побудувати новий повноцінний елеватор. 

Зазвичай підприємство виділяє 200 га для посіву пшениці, 300 га — для соняшника та 500 га відводить під кукурудзу. За словами Олега Сандуляка, середній кошторис для посіву одного гектара будь-якої культури складає приблизно $1 тис.

«Витрати складають від 20 до 24 тис. грн. Минулого року це було 24 тис. грн, тобто $1 тис., сьогодні це інша сума. У кошторис я включаю насіння, міндобриво, оренду, паливо і ЗЗР. Якщо ж рахувати тільки матеріали на посів, то сума буде варіювати у межах 20 тис. грн», — вважає аграрій.

Насіння, добрива та ЗЗР підприємство вже тривалий час купує у «Суффле Агро Україна», крім того, плюсом співробітництва землевласник вважає супровід та надання консультаційних послуг щодо правильності використання препаратів та дотримання технології. За мету у господарстві ставлять отримання чистого прибутку у розмірі 15 тис./га, та, на його думку, все залежить від навичок керівника підприємства.

«Дуже важливо, наскільки керівник ефективний менеджер, як він реалізує вирощений товар, чи є в нього своя сушка, місце для зберігання, автотранспорт. Можна продати товар на якесь підприємство, а можна по форварду на порт зовсім за іншою ціною», — підкреслив Олег Сандуляк.

На цей час господарство не використовує технології no-till, найкращим обробітком на землях регіону вважають осінню оранку якісним плугом.

«Якісна оранка, по весні закриття вологи, коли земля вже прогрілася, а далі, коли добова температура дозволяє, виходимо в поле. Перш за все ми пускаємо розкидач міндобрив, за ним йде компактомат, а далі — сівалка. Сівалка також вносить добрива, але вже НПК, безпосередньо в рядок. Якщо є потреба, то пускаємо катки. Загалом технологія подібна, проте у кожної культури присутні деякі особливості. Наприклад, одразу після сівби соняшника намагаємося накривати його ґрунтовим гербіцидом», — зазначив керівник. 

Олег Сандуляк дуже обережно ставиться до нововведень, адже, на його думку, все відображається на фінансових результатах. Але кожного року господарство вдосконалює технологію вирощування пшениці та кукурудзи, а також випробовує нові сорти закордонного насіння на демо-полі площею 10-12 га. Так, дотримуючись власної технології, підприємство має досить високу врожайність культур — 14-16 т кукурудзи та 7 т пшениці.

Автоматизація та оптимізація виробництва — головний управлінський підхід

Минулої осені Олег Сандуляк прийняв рішення співпрацювати з двома ІТ-компаніями: одна з них надала матеріальне забезпечення, а інша — розпочала розробку програми 1С конкретно під підприємство. Але діджиталізація фірми розпочалась із проведення якісного інтернету, для чого прийшлось проводити оптоволокно на відстань майже 7 км! Наступним кроком було створення серверної та закупівля відповідного обладнання.

«На вагах встановили комп’ютер, зараз встановлюємо камеру, яка буде зчитувати номер автомобіля, підтягувати контрагента, тобто без людської участі формуватиме масу брутто, а також на всю техніку було встановлено GPS-трекінги», — уточнив він.

За словами аграрія, автоматизація відбувається поступово. Наразі будується прохідна з турнікетом, вже закуплено 6 нових потужних комп’ютерів, які будуть підключатися до одного сервера, а крім того проводиться об'єднання всіх вузлів підприємства. Кошторис таких змін склав приблизно $50-80 тис., проте окупність вкладень гарантована.  

«Деякий час ми працювали над тим, щоб переукладати договори оренди, потім над оновленням технопарку, а зараз вже можемо приділити увагу діджиталізації. Думаю, що через 5 років ми зможемо вже казати про технології no-till. Ми зосереджені на збільшенні прибутковості та зменшенні витрат», — наголосив фермер.

Також він підкреслив, що чим довше працює за таким напрямом, тим більше налагоджується якість і все стає зрозумілішим: скільки ти виробляєш, як виробляєш, що вносиш, скільки машин виїжджає, скільки вноситься добрив чи насіння, а скільки залишається. 

Зберігання та реалізація урожаю 

При гарних показниках підприємство вирощує близько 5 тис. т  зерна кукурудзи, 1 тис. т насіння соняшнику та 1 тис. т збіжжя пшениці. Агрофірма має свій ваговий комплекс, потужності зі зберігання, сушарки та лабораторію. Вся продукція з поля направляється на територію господарства та сортується або в підлоговий склад, або в силоси. 

«З поля не проконтролюєш якість і тоннаж. А звідси все простіше: завантажили, зробили аналіз — відправили. Так працювати спокійніше, ніж із поля відправляти», — зауважив Олег Сандуляк.

Лабораторія оснащена вологоміром та спектрометром для заміру білка. За словами фермера, вона хоч і невеличка, та для їхніх потреб устаткування вдосталь. Після проведення контролю якості приймається рішення про направлення зерна або в склад, або на сушку.

На думку керівника, сушарка — найголовніший атрибут гарного прибутку, адже собівартість процесу сушіння досить велика. Так, ціна досушування кукурудзи приблизно складає 40-50 грн т/%. 

 «Я вважаю, що сьогодні сушильне обладнання для фермерів, які вирощують кукурудзу, більше потрібне, ніж комбайн, тому що його легше знайти та проконтролювати, а сушарка — це затратний елемент. В середньому ціна сушки кукурудзи становить десь 500 грн/т (при базисній вологості 14%), приймання — 20 грн, відвантаження — 150 грн, очищення — 50 грн. Якщо брати сукупно 700 грн на 5000 т зерна, маємо 3,5 млн грн», — пояснив він. 

Сушарку на підприємстві конструювали та доробляли власноруч, її монтаж також проводився силами господарства. Так, у сушарці ДСП було змінено принцип роботи: як подавати повітря, як його охолоджувати, а також внесені власні рішення. Потужність сушарки становить 200-240 т/добу.

«Спочатку придбали котел прорізного типу, але теж із першого разу не вгадали. Ми реконструювали її 3 роки, самі вносили якісь корективи. Це була стара радянська ДСП, перевірена роками. Ми її самі побудували», — розповів Олег Сандуляк. 

Крім того, фермерське господарство веде переговори з компанією-виробником елеваторного обладнання та з італійською компанією сушильного обладнання Bonfanti для зведення нового елеватора. Наразі вирішено питання з земельною ділянкою площею 2,5 га, вже стартував етап проєктування зерносховища. 

«Запланована потужність сушильного обладнання — 800 т/добу по кукурудзі, загальна ємність елеватора —  42 тис. т, дві лінії приймання, а також можливість відвантаження як на залізничний транспорт, так і на автотранспорт», — поділився планами керівник. 

За словами Олега Сандуляка, на підприємстві ще немає достатніх потужностей зі зберігання, тому зерно у більшості випадків не притримується. 

«У нас зараз є близько 5 тис. т пшениці та свої вантажівки, що спрощує логістичні ланцюги. Зараз треба буде складати насіння нового урожаю, тим паче, що ціна на пшеницю сьогодні гарна — 6,5 тис. грн/т. Чого її тримати? Весною ціна, може, і буде 7 тис. грн/т, проте який буде курс долара? Треба розуміти, чому саме ти тримаєш зерно, для цього має бути конкретна необхідність», — наголосив він. 

Щодо насіння соняшнику, то господарство має домовленість з ПрАТ «Зернопродукт МХП»: весь його об’єм завозиться на елеватор компанії на умовах часткової оплати без фіксування ціни. 

«Ми виключили пункт приймання зерна та домовились щодо базису. Сьогодні ми завезли товар, підписали договір, нам платять 6 тис. грн/т, але без фіксування ціни. У нас є кінцева дата, до якої ми можемо зберігати там зерно — 1 квітня. Відповідно, на момент продажу мені доплачують різницю залежно від ринкової ціни», — пояснив аграрій.

До думки аналітиків у господарстві прислуховуються, проте рішення приймають самостійно, адже ситуація, не дивлячись на прогнози, може швидко коригуватись. Наразі вихідна ціна, за якою підприємство збуває пшеницю, — 6,5 тис. грн, тобто $237.

Технопарк ФГ «Надбужанське-С» 

Олег Сандуляк прийняв рішення придбати нову техніку, щоб позбавити себе незапланованих витрат на додаткове обслуговування та ремонт. Так, техніка господарства вже працює протягом трьох років. Серед техпарку присутні моделі таких фірм, як John Deere, Kinze, Amazone.  

«Чому саме John Deere? Тому що, по-перше — це ім'я та репутація, по-друге, вони надають дуже якісну та оперативну сервісну підтримку, а по-третє — це витривала та надійна техніка. Підключення одного трактора під навігацію коштувало близько 20 тис. євро, але це того варте. За ніч такий трактор може обробити до 400 га», — пояснив керівник.

Для вирішення питання обприскування господарство придбало трактор John Deere на 110 к/с з обприскувачем на 3,2 т води з шириною захвату 24 м. Крім того, в техпарку ще є трактор John Deere на 200 к/с, який обробляє землю як в оранці, так і перед посівом, та Kinze на 135 к/с, який був придбаний разом з інтендантом, адже в планах агрофірми було вирощування сої. 

«Трактор повністю автоматизований, є навігація, автопілот. Так оператор може довше працювати, тому що на МТЗ людина може посіяти 20-30 га, прийти додому і впасти, а на цьому тракторі можна зробити в три рази більше і бути свіжим», — зазначив аграрій.

Зернову жатку на підприємстві обирали за принципом «ціна — якість». Соняшникова жатка шириною 9,1 м також себе гарно зарекомендувала. Керівник уточнив, що коли господарство винаймало комбайни, такої якості збору не спостерігалось та були значні втрати врожаю. З ґрунтообробних агрегатів у господарстві наявні п’ятикорпусні причіпні плуги, які є дуже доречними, адже між оброблюваними полями є відстань, а також лущильник Farmet Softer транспортною довжиною 4,5 м та регульованою глибиною до 12 см, який використовується як для дискування, так і для лущення стерні.

«Якщо орієнтуватися на 1000 га, щоб повністю забезпечити себе технікою,  потрібно близько $1,5 млн. Думаю, що термін окупності таких вкладень складе 10 років. Якщо винаймати техніку, то доведеться чимало платити, а якість не буде стовідсотковою», — поділився думкою Олег Сандуляк. 

Для забезпечення логістики на підприємстві є три КАМАЗи, два MANи та тягач DAF. У період збирання врожаю КАМАЗи перевозять зерно в склади, а іномарки доставляють його до наступного пункту призначення.

Власник господарства зазначив, що існує проблема з підбором кадрів на більш просту техніку, наприклад, на КАМАЗ і на МТЗ важко знайти водіїв, а от на DAF та John Deere охочих вдосталь. На підприємстві досить молодий колектив, адже керівництво намагається створити для всіх співробітників максимально комфортні умови праці.

«Вони мають можливість працювати на сучасній техніці, не забруднюючи руки мазутом та не потерпаючи від спеки. Зарплату теж надаємо гідну — в сезон $700-800 на місяць. За посів, який у нас тривав 1,5 місяця, трактористи заробили по 40 тис. грн», — розповів Олег Сандуляк. 

На думку керівника, заробітні плати в господарстві досить конкурентні, наприклад, адміністративний персонал в середньому отримує 15-20 тис. грн. До того ж є автомобіль, який доставляє працівників на роботу й додому, та столова.

Купляти землю чи не купляти? — думка 

Олег Сандуляк впевнений, що цей рік буде показовим, адже не зрозуміло, яких результатів вдасться досягти як по соняшнику, так і по кукурудзі. Можливо, якщо результати будуть незадовільні, то це вплине на загальний інтерес до агробізнесу та подальше бажання придбати землю. 

«Загалом, Вінницька область, крім того, щоб займатися землею, нічого більше і не знає. Сьогодні кожен, хто мав якісь гроші, дивився в сторону землі, і на цьому фоні сильно зростав ажіотаж», — зауважив аграрій.

На його думку, люди ще не готові купувати землю з декількох причин. По-перше, немає точної схеми купівлі-продажу, по-друге, в аграріїв немає чіткого розуміння, чи потрібно це робити. 

«Я думаю, якщо агрохолдинги будуть мати за мету купити землю, то ми з ними не зможемо конкурувати… Не зрозуміло, як банки будуть нас підтримувати, наскільки ми будемо готові до купівлі землі. Так, однозначно, я б хотів мати можливість придбати землю. Але чи буде така змога, не кожен розуміє», — підсумував Олег Сандуляк. 

Сподіваємося, ви отримали порцію натхнення та задоволення, а також досвіду, прочитавши цей матеріал :)  Дякуємо агрофірмі «Надбужанське-С» за щиру бесіду. Бажаємо процвітання! 

© Анастасія Герасименко, Kurkul.com, 2020 р.

Виконано за допомогою Disqus