Наталія Сенчук: Фермерам і пасічникам потрібно товаришувати, а не ворогувати

Наталія Сенчук, голова спілки пасічників Полтавської області, керівник ДНЗ «Гадяцьке аграрне училище»

Наталія Сенчук

Голова спілки пасічників Полтавської області, керівник ДНЗ «Гадяцьке аграрне училище»

7 травня 2020 162 0Читати досьє

Чи сіють українськи фермери медоноси? Чому запилення соняшнику – не завжди добре для пасічника? Навіщо сертифікувати пасіку? Ці питання Kurkul.com обговорив із головою спілки пасічників Полтавської області, керівником ДНЗ «Гадяцьке аграрне училище» Наталією Сенчук. Поспілкуватися вдалось на науково-практичній конференції «Механізм впровадження інформаційної платформи між бджолярами та сільськогосподарськими підприємствами» (м. Полтава).


Kurkul.com: Ця зима була аномально теплою.  Як вона вплинула на стан бджолосімей? 

Наталія Сенчук: Зимівля в цьому році дуже м‘яка. Бджоли перенесли її добре. Особливо наша степова порода бджіл. У вуликах вже у лютому був розплід. Та й природою так запрограмовано, щоб у лютому матка починала відкладати яйця в комірки.
Про якісь масові падежі на пасіках у колі бджолярів не говорять. Звісно, перепади температур вливають на рівень споживання кормів. Але пасічники на це оперативно реагують, організовуючи підгодівлю медом.

Kurkul.com: З якими проблемами зіткнулись пасічники у 2019 р.?

Наталія Сенчук: Кожен рік, починаючи з 2014 р., найважливішим питанням для спільноти пасічників стає проблема отруєння бджіл. Обласна спілка пасічників, окремі ініціативні бджолярі стараються налагодити співпрацю з великими агрохолдингами, дрібними фермерами. Ми навіть спілкуємось з жителями приватних секторів, де можуть оброблятися садки, або інші якісь культури. Підключаємо департамент агропромислового розвитку, Держспоживслужбу.

Але, на жаль, поки що  аграрії не розуміють глибину того, що коїться з бджолами. Сьогодні від суцільних обробітків гинуть цілі пасіки. Я розумію, що тракторист, якому дали вказівку обробляти поле, не враховує напрям вітру, кліматичні умови. Обприскують медоноси в фазі цвітіння, коли бджоли беруть взяток. Фермери думають, що якщо на пляшці гербіциду написано «не шкідливо для бджіл», то все «Ок». Але коли комаха потрапляє до того пилку, вона гине. 


Kurkul.com: Яке вирішення проблеми Ви бачите?

Наталія Сенчук: Ми повинні зробити так, щоб і сільськогосподарські виробники, і ми (пасічники) знайшли спільну мову. Необхідно виконувати ті правила і норми, які прописані на законодавчому рівні.

Ну а стосовно пестицидів, то потрібно посилювати митний контроль. Необхідно заборонити ввезення незареєстрованих препаратів. Бо від таких фальсифікатів страждають самі фермери, а вже потім пасічники.


Kurkul.com: Про резонансні випадки масового труєння пасічники інформують громадськість. А чи маєте приклади успішної співпраці з фермерами?

Наталія Сенчук: Звичайно є. У нас 2 роки підряд було отруєння в селах Полтавського району. Почали спілкуватися з трьома великими фермерськими господарствами. І ми дійшли певної згоди. Результат отримали: вже у 2019 р. полтавські пасічники не зіткнулись з потравами бджіл.

Вдалий приклад співпраці з ТОВ «Чиста Криниця». Понад 15 років тому були випадки отруєння бджіл, коли загинуло 350 бджолиних сімей. Обласна спілка пасічників почала їздити до керівництва агрофірми, говорити, радити препарати. І ось з того часу не було жодного випадку отруєння.

У Новосанжарському районі також у ТОВ «Чиста Криниця» розуміють всі проблеми пасічників. Там молодий агроном йде нам назустріч. У Семенівському районі керівник ПСП «Дружба» Сергій  Симигреєнко налагодив контакти з сусідніми господарствами щодо ведення більш чистого екологічного землеробства. Там  створений  медоносний конвеєр. Фермери самі запрошують  пасічників на запилення і  у виграші залишаються всі.

Тому особливо прикро, коли маленькі фермери нехтують правилами безпеки при роботі з пестицидами і відверто чхають на бджіл та пасічників. 


Kurkul.com: Сьогодні неодноразово звучала тема, що треба пасічникам об‘єднуватися, створювати кооперативи. Так простіше і експортом меду займатися, і протистояти агрохолдингам. Наразі в Полтавській області скільки нараховується таких кооперативів пасічників?

Наталія Сенчук: У нас всього 4 обслуговуючі  кооперативи. В 2019 р. один кооператив отримав по обласній програмі підтримки сільського господарства 200 тис. гривень. На ці кошти пасічники планують купити причепи для перевезення вуликів на кочівлю. Тобто успішні приклади кооперації пасічників уже маємо. Зараз полтавські пасічники думають про створення кооперативу, що займатиметься фасуванням меду, іншого — виготовленням вощини, третього — селекцією та виведенням бджоломаток.

Kurkul.com: Пасічники Америки і Канади основний прибуток отримують із запилення культур, а не із меду, як у нас. Українських пасічників агрохолдинги та фермери запрошують до себе на запилення? Взагалі, вони висівають медоноси для бджіл?

Наталія Сенчук: На запилення запрошують, але, на жаль, тільки на соняшник. З усіх гібридів лише 5 виділяють нектар. Плюс культура має свою специфіку. Коли головка соняшника середня або велика — це нормальний нектар і бджоли добре себе на ньому почуваються. Але буває і так, що культура квітує в середині серпня і голівки малі. Плюс велика спека. Соняшник починає виділяти дуже клейкий нектар, до якого липнуть бджоли. Часом і гинуть на тих кошиках. Згодом бджоли не хочуть летіти на такий соняшник. Тобто тут треба підбирати ще й сорти соняшнику, які будуть прибутковими для фермера та ідеальними для бджоли.

Щодо запрошень, то знаю, що харківських пасічників запрошують фермери, і навіть готові платити по 600 грн. за бджолину сім'ю. Пасіка кочує в поле, бджоли запилюють соняшник, ще й мед звідти отримують. 

В поодиноких випадках фермер, який товаришує із пасічниками, на своїх полях підсіває фацелію, коріандр, гречку.


Kurkul.com: Червоною ниткою усіх конференцій по бджільництву є розмови необхідність реєструвати пасіку, сертифікуватися, щоб реалізувати продукцію бджільництва в супермаркетах. А от в полтавських супермаркетах можна знайти мед полтавських пасічників?

Наталія Сенчук: На жаль, немає ні в полтавських, ні в харківських супермаркетах. Один колега з Харківської області спробував реалізовувати мед через супермаркети. Згодом покинув ту затію. Бо супермаркет бере велику партію меду, а кошти за нього віддає по мірі продажу. Буває так, що магазин не розрахувався за першу партію, а вже просить другу прислати.

Але реєструватися і сертифікуватися потрібно. Особливо тим пасічникам, які планують реалізовувати свою продукцію за кордон. 

Пасічники не хочуть реєструватися, бо бояться податків. Але насправді країні потрібен аналіз: скільки реально пасічників у нас є, яка кількість бджолосімей та об'єми меду, що виробляється. Без цього ми не знатимемо, чи потрібен Україні власний воскоплавний завод з виготовлення вощини, скільки нам потрібно ветеринарних препаратів і т. д. Знаючи кількість пасічників та масштаби бджільництва, і виробництво під нас буде орієнтуватися. Вже мала розмову із очільником цукрового заводу з Яресьок. Цікавляться виготовленням інвертованого цукру та цукрових сиропів для підгодівлі бджіл. І це буде вигідніше, ніж завозити таку продукцію з Польщі. Тобто виробництво готове нам (пасічникам) допомагати. Але для цього потрібні реальні дані про те, скільки пасік маємо в Україні на сьогодні.

Kurkul.com: Дякуємо за цікаву розмову!


© Марина Солонар, 2020 р., Kurkul.com

Коментувати
Виконано за допомогою Disqus