Михайло Шевченко, засновника підприємства «Урожай»

Михайло Шевченко: При хорошому врожаї та ціні на податки увагу не звертаєш

14 липня 2020 1314 0

Аграрна родина Шевченків із Андріяшівки на Сумщині довела: створити сімейний бізнес майже з нуля цілком реально. За 24 роки свого існування СФГ «Урожай» пройшов величезний шлях від 48 га до нинішніх 9,8 тис. га, від стареньких «металобрухтових» тракторів і комбайнів до нових сучасних машин, від занепаду тваринництва до створення нових ферм. У 2019 році в агрофірмі запрацював новий потужний елеватор, а засновника підприємства Михайла Шевченка називають одним із найбільш успішних аграріїв Роменщини і всієї Сумської області.

Зупинятися на досягнутому Михайло Шевченко та його син Володимир  не збираються. 

Як родині вдалося створити сучасне й потужне аграрне підприємство? Які культури є найбільш прибутковими? Як агрофірма готується до запуску ринку землі та які плани має на найближче майбутнє?

Про це та багато іншого ексклюзивно для Kurkul.com розповів розповів голова селянського (фермерського) господарства «Урожай» Михайло Шевченко.


Kurkul.com: Як ви починали свою справу в сільському господарстві?

Михайло Шевченко: Свій робочий шлях почав агрономом у колгоспі в селі Василівка на Роменщині. Підприємство «Урожай» було засноване в 1996 році. Починали ми з 48 га землі, яку взяли в постійне користування. Перший рік посіяли там цукрові буряки. Усі дуже важко працювали, сапували їх вручну всією сім’єю: і жінка, і сестра, і дочка, і син, і теща, і мама — усі сапували буряк, потім зачищали площу після комбайна до глибокої осені. Багато хто дивився на нас скоса: «Вийде чи не вийде?». Вийшло.

А згодом приходили інші пайовики зі своїми паями, пропонували, аби ми взяли в обробіток, то ми тоді й набирали потроху землі. Якраз був важкий період, коли колгоспи розвалювалися, а разом із цим нам у спадок дісталося трохи старої радянської техніки. Ми наймали спочатку, потім потихеньку почали купувати: то трактор, то причіпне обладнання, то комбайн. Було таке, що довелося з металобрухту навіть реанімувати гусеничний трактор Т-74 — він ще кілька сезонів прослужив нам вірою і правдою.

Головний корпус господарства

Kurkul.com: Який нині земельний банк агрофірми «Урожай»? Що вирощуєте?

Михайло Шевченко: Зараз обробляємо близько 10 тис. га в Роменському районі Сумської області. Є більше 2 тис. пайовиків.

Ще цього року ми купили корпоративні права на підприємство в сусідньому Липоводолинському районі, яке займалося тваринництвом і рослинництвом. Плануємо замість інвестора з Данії розвивати ці напрямки надалі самостійно.

У сівозміні є чотири основні культури: озима пшениця (1,9 тис. га), соняшник (1,2 тис. га), кукурудза на зерно (майже 6 тис. га) і на силос (320 га), а також люцерна (170 га), ячмінь (150 га).

Kurkul.com: Які ще напрямки є в господарстві?

Михайло Шевченко: Крім рослинництва, у СФГ «Урожай» є чотири молочні ферми на більш ніж 2 тис. голів ВРХ симентальської та червоно-рябої породи, із них дійних — 740 корів.

У 2019 році ми запустили власну залізничну лінію та елеватор потужністю одночасного зберігання 70 тис. т. Є склади підлогового зберігання, плануємо розширяти об’єм. Придбали 14 вагонів-зерновозів.

Читайте також: Запахи від тваринництва: причини та способи усунення

Kurkul.com: А що змінилося за весь цей час у плані техніки?

Михайло Шевченко: Навіть коли ми поступово нарощували обсяги виробництва і намагалися вдосконалити технологію вирощування, старалися обходитися без дорогих кредитів. Стримували себе, ремонтували старенькі трактори, сівалки... Трохи згодом уже почали поступово переходити на імпортну техніку: у нашому техпарку є John Deere, Claas, Horsch, Kinze, Lemken, MAN, Mercedes

Зараз обновили майже все. Підібрали хороші сівалки для соняшника, кукурудзи, а також пшениці.

Коли була потреба самостійно «закривати» логістику зерна, то купували вантажівки і самі возили. Іноді наймали техніку, виходили із ситуації по-різному.

Михайло Шевченко

Kurkul.com: Впроваджуєте якісь інновації у сфері управління полями і господарством?

Михайло Шевченко: Ми до цього тільки придивляємося, тестуємо сервіси, шукаємо оптимальні варіанти.

Уже використовуємо диференційоване внесення добрив. Завжди важливо розуміти, що є тим самим лімітуючим фактором у бочці Лібіха. У нас це — дефіцит вологи. Тому немає жодного сенсу давати більше мінеральних добрив, якщо вони не зможуть ефективно працювати при нестачі вологи. На полях «Урожаю» робили аналіз грунтів і тепер розуміємо, де та чого бракує щодо поживних речовин, тому стараємося систему живлення побудувати так, аби компенсувати ці всі моменти.

Kurkul.com: Ви розповіли, що починали свій бізнес усією сім’єю. Розкажіть, як усе влаштовано нині?

Михайло Шевченко: Моя дружина — головний бухгалтер СФГ «Урожай». Фінанси, бухгалтерський облік сільгосппідприємства, відрахування — це все під її контролем. Штат бухгалтерії у нас солідний, працює 15 людей.

Син, як подорослішав, став займатися комп’ютеризацією господарства. За фахом — фінансист, тому іноді допомагав матері чи навіть заміняв її на роботі.

Коли вже розширились далі, прийшов час робити власну залізничну гілку й будувати елеватор, то це тільки завдяки старанням сина нам вдалося створити і запустити в роботу такий потужний проект. Виявилося, побудувати елеватор простіше, ніж отримати всі потрібні документи для роботи. То саме цим і займався син Володимир.

Михайло Шевченко разом з сином Володимиром (з ліва на право)

Я ще не задумувався про передачу справи молодшому поколінню, але знаю точно: чи то син, чи то дочка, у першу чергу, мають бути професіоналами і готовими працювати наполегливо і постійно. Головне, щоб ішов далі цей налагоджений процес.

Kurkul.com: Вас називають одним із найбільш успішних аграріїв Сумської області. Розкажіть, як ви підходите до управління агрофірмою.

Михайло Шевченко: Я курую рослинництво. Як агроном заглиблююся в агрономічні процеси: коли що треба сіяти, обприскувати, збирати тощо. Звичайно, ми обговорюємо всі процеси з керівником напрямку, своїми агрономами, механізаторами, розподіляємо завдання і працюємо.

Тваринництво делегував головному зоотехніку, у якого більше свободи дій. Звичайно, збираємося, спілкуємося, вирішуємо, яким має бути раціон корів та утримання, коли які корми заготовляти. Загалом, на підприємстві працює майже 300 людей.

Читайте також: Школа тваринника: Як визначити мастит у корови та лікування маститу

Коли був молодим, то був дуже суворим керівником, тепер трохи пом‘якшав. Наші люди самі чудово вже розуміють, що і коли краще робити, цінують своє заняття. Багато з наших працівників пройшли цей довгий шлях разом із нами. Колись працювали на старій техніці, а згодом освоїли сучасні високопродуктивні агрегати. Як треба працювати в полі швидко і в будь-який час, то питань не виникає. Працюють відповідально.

Ось цього року весна була дуже рання, вологи мало. Треба було якомога раніше закрити вологу, то всі вони добре постаралися, добропорядно та швидко відпрацювали всі агротехнічні операції.

Kurkul.com: Багато хто наразі говорить, що досягнути хорошої рентабельності виробництва у тваринництві надзвичайно складно. Чи є цей напрямок прибутковим?

Михайло Шевченко: Сучасні технології в рослинництві та техніці дійшли до того, що на 1-3 тисячах гектарів можуть працювати один трактор, один комбайн, один плуг і лиш кілька механізаторів.

А от для обслуговування потреб тваринницьких ферм треба набагато більше людей. Відтак для місцевих з’являється робота, адже ми відроджуємо ферми буквально з руїн: відновлюємо вікна, двері, дахи… Зрештою, на новопридбаному господарстві в Лучці запланували собі на цей рік відновити комплекс і «поселити» близько двох сотень корів. До червня туди вже завезли близько 60 нетелів і майже половина з них вже дали потомство на новому місці.

https://kultivariy.com/livestockfarmingacademy

Хоч тваринництво економічно не дуже вигідне, ми ставимо задачу таку, щоб воно просто не було хоча б збитковим. Ясна річ — посіяв соняшник, кукурудзу, виконав усі операції і зібрав урожай — це набагато простіше та прибутковіше. Але людей там можна залучити менше. Нам же навпаки важливо, аби люди не їздили «по Польщах» чи деінде, а працювали в рідних краях, біля своїх родин, отримували за це нормальні зарплати.

Зрештою, у нас на фермах хороші показники, але прибуток не дуже високий. Тож це у нас, швидше, соціальний проект, а не високоприбуткова виробнича галузь. Багато моїх колег гроші вкладають у спорт, культуру, а ми вирішили в тваринницьку галузь.

Kurkul.com: Якщо однією з важливих задач для фермера, на вашу думку, є створення робочих місць на селі, то які основні проблеми виникають у зв’язку з цим?

Михайло Шевченко: Ідеальних людей немає, але є великих дефіцит кадрів. Особливо якщо мова йде про роботу із сучасною технікою, інформаційними системами.

Але одна з найбільших проблем для мене як для керівника — знайти роботу своїм працівникам, зайняти їх чимось. Бо, наприклад, працюють у мене багато хлопців водіями. Коли була потреба возити зерно і цукор на велику відстань, то вони собі спокійно працювали. Але тепер, коли в нас з’явився елеватор, логістика вирощеної і виробленої продукції суттєво спростилася. Звільняти нікого не маю морального права, тому справді доводиться шукати на господарстві цим хлопцям роботу. Ось у цьому сезоні вони чистять лісосмуги, сквери в селах, де ми працюємо. Придбали 4 щепорізки і заготовляємо таким чином щепу для своїх сушарок, які можуть працювати як на газу, так і на такому альтернативному паливі. Яку роботу хлопцям придумаємо далі, ще не знаю.

Kurkul.com: Коли мова йде про високу прибутковість агробізнесу, то які культури є найбільш вигідними для Вашого підприємства?

Михайло Шевченко: Колись хорошу рентабельність приносили цукрові буряки, але ціна на цукор впала, цукрові заводи на Сумщині вирізали на металобрухт і возити їх більше, ніж за 100 км стало просто невигідно. Цю культуру ми в різні роки сіяли по 300-800 га, але 2020 року взагалі довелося відмовитися від цукрових буряків. Нині реалізуємо цукор виробництва ще 2018-2019 років.

Найбільш вигідними нині для нашогої агрофірми є кукурудза та соняшник. Зокрема, навіть попри торішню посуху соняшник дав нам хорошу врожайність на рівні 4,5 т/га і ми змогли трохи заробити.

Kurkul.com: Елеватору СФГ «Урожай» у червні 2020 року виповнився рік. Чи була вигідною ця інвестиція?

Михайло Шевченко: Узагалі ми тривалий час ішли до рішення щодо власного фермерського елеватора. Мали багато проблем зі зберіганням зерна. Іноді доводиться возити кукурудзу абощо за 100 і більше кілометрів. Тому зважили всі «за» та «проти» і вирішили, що настав час для будівництва власних потужностей прийому, доробки та зберігання зерна.   

Наш елеватор себе чудово виправдовує. Якщо раніше урожай ми збирали вже зі снігом, то в 2019 році вже до Покрови (14 жовтня — ред.) зібрали всю кукурудзу зі своїх полів. Ми своєчасно змолотили, пересушили на двох своїх сушарках, зорали, підготували ґрунт під осінню посівну.

Ще близько 40 тис. т зерна прийняли від фермерів-сусідів, інших товариств на елеватор і дали їм можливість «перетримати» його до кращих часів, тобто вищих цін.  Загалом, проектна потужність зерносховища складає 70 тис. т, а за рік ми перевалили близько 130 тис. т зерна.

Більше того, при будівництві ми обрали обладнання вітчизняного виробника і подали заявку на відшкодування частини його вартості. Зрештою, 31 грудня 2019 о 21:20 нам перерахували кошти з державного бюджету за придбання устаткування від українського виробника в розмірі 25% його вартості.

Kurkul.com: У Вас по сусідству працюють кілька агрохолдингів. Як ви будуєте відносини, як варто співпрацювати фермерам і крупним агрокомпаніям?

Михайло Шевченко: Фермери та агрохолдинги повинні доповнювати один одного. При чому у таких відносинах важлива і третя сторона — держава, як регулятор. Не так давно обговорювали на рівні області, що більшість агропідприємств сіють переважно соняшник, кукурудзу та пшеницю, але ніхто не береться за вирощування гречки або проса.

Я завжди стояв на тому, що треба встановлювати таку квоту: ті повинні стільки-то виростити, ті стільки. Це потрібно, аби в країні не було дефіциту хліба та круп, тобто для продовольчої безпеки держави.

Звичайно, аграріям більше треба реальний бізнес-план. Якщо буде обґрунтована економічна складова, то у нас і банани вирощуватимуть. Економіка економікою, але, вважаю, подібний запит має бути.

Kurkul.com: Уже майже рік в Україні немає профільного аграрного міністерства. Для вашого підприємства щось змінилося за цей час?

Михайло Шевченко: Якби аграрне міністерство робило якісь справді корисні функції, то, може б, і змінилося щось. Хіба статистику збирало. Тож ми не сильно відчули його відсутність.

Навчання щодо новітніх технологій, техніки, добрив, пестицидів проводять компанії-виробники. У нас завжди є до кого звернутися за порадою, отримати фахову консультацію. Із різними контролюючими органами ми вже навчилися справлятися самостійно. Єдине, чого бракує, — адекватної податкової політики для сільгоспвиробників. Наприклад, була пропозиція, щоб був податок з гектару землі. Цілком можливо, але якби це уряд приймав без фанатизму. Менше буде писанини: обробили стільки-то гектарів землі, заплатили податок і живуть собі фермери спокійно. Тільки все повинно бути в розумних межах.

Kurkul.com: Як оцінюєте податкове навантаження на фермерів в Україні?

Михайло Шевченко: Якщо врожайність і ціна на продукцію хороша, тоді податкам не дуже і уваги приділяєш.

Звичайно, краще було, коли був спецрежим ПДВ: гроші ми перераховували на окремий рахунок, а тоді з того рахунку не купували якісь предмети розкоші, а купували ж дизельне пальне, міндобрива, техніку. Спецрежим ПДВ скасували і тепер виходить, що ми за минулий рік 39 млн грн заплатили тільки ПДВ. Ми ж не зможемо елеватор кожен рік будувати, щоб його перекривати. 

Тепер ввели ринок землі. Доведеться з обороту гроші знімати, бо люди питають, коли зможемо купити їхні паї. Хай таких охочих продати земельну ділянку не так і багато, але все одно на це потрібні гроші. Якщо людина хоче продати землю, то ми мусимо її купити. Бо якщо ми скажемо: «Почекайте, у нас грошей немає», пайовик уже піде до когось іншого з грошима і продасть ділянку йому. 

Kurkul.com: А як Ви загалом ставитеся до зняття мораторію на продаж землі і відкриття ринку?

Михайло Шевченко: Я дуже люблю, щоб все було прозоро, чесно, порядно. А якщо понаїжджають з великими грошима і будуть доларами тут скуповувати, то буде біда.

У першу чергу, купувати землю повинна держава чи громади, а тоді передавати ці землі в оренду. Але й тут має бути пересторога: якщо фермер чи агрохолдинг не дбатиме належним чином про ділянки, то громада і держава мають за цим дивитися, попереджати і передавати їх тим, хто зможе по-справжньому ефективно працювати.

Земельні аукціони — це теж по-своєму неправильно. Виходить, хто більшу плату дав, той і працює на землі. Але в кого є гроші, той і прагнутиме заробити ще більше, тому і сіятиме тільки вигідні культури типу кукурудзи і соняшника.

А насправді треба проводити тендери на землю так, щоб в обов’язкових умовах був розвиток сіл, створення робочих місць, відродження тваринництва… Треба, щоб село розвивалося. Саме тому ми багато допомагаємо людям і вкладаємо в інфраструктуру: дороги ремонтуємо, школам допомагаємо, медиків теж підтримуємо в період карантину і пандемії коронавірусу.

Михайло Шевченко

Kurkul.com: Як думаєте, в Україні агросфера буде представлена більше холдингами чи різними фермерами?

Михайло Шевченко: Насправді мені б хотілося, щоб усі чесно працювали, добивалися хороших результатів. Оце найголовніше. Я, як агроном в душі, то радію не тільки, як на наших полях усе добре, а й на сусідських. Не заздрю їм, а справді радію.

Водночас бачу, що багато людей у сільське господарство приходять без відповідних знань та досвіду роботи. Часто від не завжди професійних дій страждає та сама земля. Тому хочу, щоб ті, хто працює на ній, постійно вчилися, вдосконалювалися й ставали справжніми професіоналами.

Kurkul.com: А у вас є власний життєвий девіз?

Михайло Шевченко: Найголовніше — вибрати улюблену професію і бути готовим присвятити їй усе життя. Я вивчився свого часу на агронома та з того часу безмежно люблю сходи в полі. Коли сівба триває. І дуже люблю жнива, тоді видно, що ти зробив. 

Буває, звичайно, тяжко, і хотілося б відпочити десь. Але, буває день полежиш, тоді хочеться вже щось робити. Так що я молодим по-доброму заздрю: у них енергії багато, а з роками енергія пропадає. Досвід досвідом, а треба і бадьорим бути, щоб добре працювати.

Kurkul.com: Що Ви побажаєте своїм колегам-фермерам?

Михайло Шевченко: В аграрній сфері працює дуже багато заповзятливих людей, хороших бізнесменів, які «горять» цією справою. Наші колеги вже багато в чому випереджають СФГ «Урожай»: почали створювати додану вартість своєї продукції, експортувати за кордон. Але головне — ці люди не просто рахують гроші від бізнесу, а отримують задоволення від усього виробничого процесу.

Щиро бажаю хорошого врожаю, міцного здоров’я та миру в нашій країні. Займайтеся тим, до чого душа лежить і тоді ви обов’язково станете успішними.

Kurkul.com: Безмежно дякуємо за розмову, Михайле Івановичу! Успіхів Вам і справді міцного здоров’я!

© Катерина Капустіна, Kurkul.com, 2020 р.

Виконано за допомогою Disqus