Земельний дракон на ймення Держгеокадастр

Як приборкати земельного дракона: історія фермера Анатолія Мішова

12 березня 2018 1842 0

...Із давніх-давен на світі водилися дракони. Одні, великі і похмурі, з круглими довгими мордами і не меншими животами, літали над землями свого царства та стежили за всім, що там відбувається. Інші, дрібні і проворні, маленькими зграйками снували в замках і дворах, виконуючи доручення великих драконів...

Але й ті, й інші заправляли всім: без відома й дозволу драконів ніхто нічого не міг зробити. А все це вони записували на величезних сувоях паперів, що ретельно оберігали у своїх неприступних високих вежах.

Простим людям завжди треба було пройти багато випробувань, щоб добратися до тих драконів у високі палати та вирішити якусь справу.

Одного дня місцевому селянину стало несила працювати на благо драконів і він разом із родиною вирішив зайнятися власним господарством: вирощувати кізочок, доїти молоко, робити смачнющі сири… Але для цього чоловікові з родиною потрібна своя земля — тільки так, за законом, вони змогли б працювати самі на себе.

У володінні драконів — багато вільної землі. Вони мали б розпоряджатися нею теж по закону й передавати у власність всім, хто попросить. Але ж це всемогутні дракони… Тож частіше робили так, як їм заманеться.

Але чоловік не хотів відступатися від своєї мрії. Пройшов крізь гарячу лаву перед замком, де жили дракони, відкрив сотні дверей, піднявся тисячами сходинок — і врешті-решт постав перед головним драконом, який розпоряджався землями царства.

— По закону я маю право на землю у вашому володінні. Дайте її мені і моїй родині.

— Земля є, але просто так дати тобі її не можемо, — єхидно посміхнувся величезний дракон, витягуючи величезним кілком-зубочисткою залишки ситого обіду.

— Чому?! — питає чоловік у розпачі.

— Є вказівка згори. Але як заплатиш 500 золотих монет, то все швидко вирішимо, — прицмокнув дракон і викинув свою велетенську зубочистку геть.

Чоловіка це дуже обурило. Він знав, що закон на його стороні, і вирішив як би то не було добитися правди та покарати драконів за таке свавілля. Та затягнулася ця боротьба на довгі роки. Тож чи вийде в цього чоловіка «приборкати головного земельного дракона»?!

esquire.com

Реальна казка

Насправді ця казка є втіленням суворої української реальності. Чоловік, про якого йшла мова, — звичайний фермер із Хмельниччини, керівник ФГ «Фіра» Анатолій Мішов.

Ну, а дракони із цієї казки — ніхто інший як старі-добрі українські бюрократи, без відома і дозволу яких простому українському фермеру працювати зась.

Анатолій Мішов

Кілька років тому Анатолій Мішов покинув «драконівську» роботу в Хмельницькій адміністрації і зайнявся улюбленою справою — фермерством. Але від того часу його життя перетворилося в суцільний квест: як приборкати головного земельного дракона — місцевий Держгеокадастр?

«За 3,5 роки паперової тяганини мені вдалося зареєструвати разом із родиною власне фермерське господарство «Фіра». Поголів’я із 5-6 кіз зараз перетворилося вже на величеньке стадо: 60 голів зааненців. У мене органічне господарство і я, в основному, роблю тверді сири. А з вівторка по п’ятницю людям розвожу і козяче молоко, і м’які сири», — розповідає нам Анатолій Мішов.

Але головна задача цього фермера зараз — не збільшення поголів’я, обсягів виробництва і навіть не закупівля сучасного обладнання чи впровадження HACCP на фермі…

Анатолій Мішов із родиною прагне усього-на-всього приватизувати земельні ділянки в Ярмолинецькому районі на Хмельниччині для того, щоб спокійно вести там господарство, випасати кіз, добудувати загони для своїх улюблениць, приміщення для сирів та іншої продукції, звести будиночок і легально ставити правильну адресу виробництва на власноруч виготовлених молоці та сирах.

Читати по темі:  Мрія про органіку, або історія одного закуркулення

«Маю технічну назву для свого сиру — “Антонівський”. Але не маю змоги зареєструвати бренд, бо навіть не можу отримати адресу господарства, щоб її на етикетці писати. Адресу не дають через відсутність в приватній власності земельної ділянки для будівництва садиби. Все чіпляється одне за одне. Поки що господарство і робота є, але це не стабільно. Немає впевненості в завтрашньому дні, а для куркуля це дуже погано», — говорить Анатолій.

Як усе починалося?

Анатолій Мішов народився в Хмельницькому, там прожив практично все життя, але дитинство провів у селі в бабусі та дідуся — саме звідти родом любов до господарювання.

Анатолій Мішов

«Конкретно займатися фермерством я вирішив із 2006 року. Наступного року у мене було 5 чи 6 кіз та шматочок землі під Хмельницьким прямо на межі міста. Отак я потроху починав займатись козівництвом і виробництвом органічної продукції», — згадує чоловік.

Ясна річ, для фермерського господарства потрібна земля.

Раніше Анатолій Мішов «пригледів» невеличке містечко, яке, на перший погляд, нікому було не цікавим. Там на початку 90-х було фермерське господарство загальною площею 42 га, але останні 10-15 років землі простоювали без діла.

«Там такі горби, що ні один трактор не заїде. Я цю ділянку взяв. Районна адміністрація видала дозвіл на розробку документації, і я одразу приїхав сюди з козами, коли ще навіть земля не була оформлена», — розповідає пан Анатолій.

Однак зареєструвати фермерське господарство без наявної землі, як відомо, не можна. Тож саме тоді Анатолій Мішов вирішив «узаконити свої стосунки із землею».

«Юристи порадили мені взяти ті площі в оренду. А як тільки буде договір оренди — реєструвати фермерське господарство. Після реєстрації я мав право розпаювати цю землю на родичів згідно із законом про фермерське господарство. Таким чином земля мала стати власністю», — зазначає фермер.

Анатолій Мішов з дружиною презентують сири власного виробництва

На нашій, не своїй землі

Укласти договір оренди землі для фермера, здавалося б, справа проста і нетривала. Але, як у справжній казці, Анатолію Мішову довелося чекати цього більше трьох років.

«Отож, я почав оформляти договори оренди землі ще в 2012 році. Але коли пішов до тих земельних клерків, то вони мені сказали: «Давай так: 500 доларів — і за два місяці всі папери будуть у тебе на руках. Якщо ні — тоді все по процедурі». У мене ця процедура затягнулася на 3,5 роки. В результаті із тих 42 га, які я хотів взяти в оренду, у 2015 році мені для оренди залишилося всього 18», — констатує фермер.

Але де поділася решта землі? Завжди в земельному питанні може знайтися хтось спритніший і багатший. Виявилося, що землі, які колись були непривабливими для інших орендарів та господарів і котрі хотів орендувати Анатолій Мішов, стали ласим шматком для місцевих «ділків».

Поки принциповий фермер, який відмовився платити хабар для оформлення договору оренди, самостійно проходив усі кола бюрократичного пекла, нові спритні землевласники встигли приватизувати бажані ділянки.

«За ці роки інша людина просто заплатила гроші і за два місяці отримала землю. Саме на межі 2012–2013 років якась дівчина оформила шматок землі, але нічого не збиралася тут робити. Як тільки оформила, то одразу приїхала сюди з одним «крутеликом» продавати йому цю землю. У неї такий бізнес: давати хабарі, оформляти землю і продавати. Вона багато людей сюди возила, не вдавалось продати, але потім знайшовся чоловік, який придбав землю і сказав мені, що я маю звільнити територію», — обурюється Анатолій Мішов.

Анатолій Мішов

Виходить, у 2015 році чоловік таки оформив договір оренди землі, але ферма та всі господарські приміщення юридично були розташовані вже не на його землі. ФГ «Фіра» фактично розірвали на дві частини. Тепер посередині господарства Анатолія Мішова знаходиться ділянка, якою володіє зовсім інша людина.

«Я хотів поговорити з тим чоловіком, щоб для зручності хоча б помінятися земельними ділянками. Але тут посередині тече струмок, тому всім цікава саме ця частина. В принципі, він не проти помінятися, але я не можу оформити приватизацію, бо цей процес тягнеться з 2015 року», — каже пан Анатолій.

Так-так, із моменту, як фермер отримав договір оренди, він разом із членами родини через місяць офіційно зареєстрував фермерське господарство і почав готувати папери на приватизацію і розпаювання земель. Але до сьогодні справа так і не зрушила з місця…

«З грошима все зроблять одразу, без грошей — до побачення. Це я про наш кадастр. Стільки часу минуло, а мені дозволили приватизувати земельну ділянку тільки для себе особисто. Членам фермерського господарства нічого не дають оформити», — знову обурюється Анатолій Мішов.

За словами фермера, бюрократи писатимуть йому що завгодно, але відмовлятимуть у приватизації землі.

«Мені сказали, що в них така установка: фермерам землю не розпайовувати», — каже Мішов.

Боротися не можна опускати руки

Подібні історії про боротьбу маленького фермера із «земельними драконами» давно мали б побачити світ, щоб допомогти десяткам таких як Анатолій Мішов відстояти своє конституційне право на землю і викрити корупцію та змову в органах державної влади.

Тож, крім своєї розповіді спеціально для Kurkul.com, фермер уже готує звернення в Мінагрополітики, Міністерство юстиції України, в Адміністрацію Президента України Петра Порошенка і навіть Уповноваженому ВРУ з прав людини та НАЗК, детально розкаже про ситуацію, що склалася в Держгеокадастрі та інших органах влади на Хмельниччині.

Бо залишатися сам-на-сам із цими «драконами» простому фермеру вже несила...

«Я тричі відсилав комплект паперів для приватизації. Тобто ти даєш всі папери (400-500 сторінок), вони місяць їх розглядають… і відписують якусь записочку. Хлопці, які там працюють, кажуть, що змушені «відписувати» стільки, скільки б я не подавав папери. Бо якщо вони працюватимуть по закону, то не працюватимуть там взагалі», — ділиться з нами Анатолій Мішов.

А від нас у місцевий Держгеокадастр буде направлений інформаційний запит із проханням прокоментувати ситуацію, що склалася. Хоча, мабуть, відповідь нас нічим не здивує…

Коментарі юристів

Тим часом ми теж попросили допомоги в добре знаних аграрних юристів. Професійні консультації завжди можуть стати в нагоді всім, хто зіштовхнувся з проблемами приватизації землі членами фермерського господарства.

Добре знана юристка у сфері супроводу аграрного бізнесу Вікторія Кіпріянова, до якої ми звернулися за коментарем, сказала, що зіштовхується з такою ситуацію далеко не вперше.

Вікторія Кіпріянова

«Загальна рекомендація усім, хто має намір вв’язатися в боротьбу за землю, — це заручитися кваліфікованою юридичною підтримкою. Тоді «відписок» зі сторони державних органів стане менше, а шансів на позитивний результат — набагато більше», — говорить Вікторія Кіпріянова.

Отож, справді, відповідно до статті 13 Закону України «Про фермерське господарство», частини 2 статті 31 та частини 1 статті 32 Земельного кодексу України, члени ФГ мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам ФГ передають безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства,  розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передають безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Також вимоги щодо необхідності надання погодження органу місцевого самоврядування є абсолютно незаконними. Крім того, якщо і справді керуватися відповідним рішенням колегії, то відповідно до пункту 2 Рішення колегії Державного агентства земельних ресурсів України «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності» від 14 жовтня 2014 року № 2/1, начальникам головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.

Отже, по-перше, таке погодження стосується виключно земель, які не перебувають в користуванні особи, яка бажає її приватизувати; по-друге, Держгеокадастр зобов’язаний самостійно направити відповідний запит.

У цей же час необхідно пам’ятати, що вищезазначене рішення колегії суперечить нормам чинного законодавства. Земельним кодексом України передбачено чітку процедуру приватизації земельної ділянки і такого етапу як погодження із органами місцевого самоврядування там просто немає.

Підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Чинне законодавство не передбачає такої відмови як «невідповідність законодавству поданих документів», як було зазначено в одній із відповідей Анатолію Мішову.

Відповідно до частини 10 статті 118 Земельного кодексу України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

До недавнього часу оскаржувати відмови було практично безперспективно, адже суди не можуть взяти на себе повноваження органу державної влади та надати відповідний дозвіл на розробку проектної або технічної документації. Суд лише міг визнати незаконною відмову та зобов’язати відповідний орган ще раз розглянути подані документи, що ніяк не перешкоджало ще раз відмовити.

Остання судова практика підтверджує, що суд має право зобов’язати уповноважений орган видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки.

Ця позиція підтверджується Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2016 року по справі № К/800/32729/15 та Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року по справі № К/800/19142/16, де суд передбачив, що «суд першої інстанції обрав правильний спосіб захисту порушеного права позивача, обґрунтовано зобов'язавши відповідача надати позивачу відповідний дозвіл на розробку землевпорядної документації, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача забезпечить повне їх поновлення та унеможливить необхідність повторного звернення до суду».

Досить цікавою є Постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року по справі № П/811/1646/17. Суд зобов’язав Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не просто видати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а ще й подати звіт про виконання рішення суду у строк один місяць із дня набрання чинності постановою.

«Така позиція суду надає ще більше шансів на прийняття відповідного рішення, тоді особа зможе безперешкодно замовити виготовлення землевпорядної документації. Проте немає гарантій, що після цього вона зможе успішно пройти усі етапи погодження та затвердження. На кожному із цих етапів фермерові все одно доводиться боротися із перешкодами та небажанням державних органів «розлучатися» із землею», — наголошує Вікторія Кіпріянова.

Юрист провідної фірми ALEXANDROV&PARTNERS Сергій Збожинський також говорить, що в цьому випадку за землю потрібно поборотись.

Сергій Збожинський

«Ми не закликаємо до будь-яких протиправних дій, однак наполягаємо на тому, що потрібно реалізувати усі доступні законні способи захисту. У випадку Анатолія Івановича було б доцільним дати держслужбовцям те, чого їм хочеться — погодження землекористувача та усі інші документи, що прямо передбачені законодавством. У такому випадку представники Держгеокадастру більше не зможуть оперувати фактом відсутності згоди. Таким чином, наступного разу пропонуємо спробувати подати згоду землекористувача разом з іншими документами», — коментує ситуацію юрист із ALEXANDROV&PARTNERS.

Сергій Збожинський також нагадує: реалізація права на отримання землі для ведення фермерського господарства та/або особистого селянського господарства можлива за індивідуальною заявою громадянина. Тобто для отримання землі для ведення фермерського господарства кожен громадянин має ініціювати відповідне питання окремо.

За такої умови право на безоплатну приватизацію може бути реалізовано особою тільки один раз, відтак якщо особа вже отримувала землю для ведення фермерського господарства та/або особистого селянського господарства, то повторно отримати землю для цієї мети вона не може.

Це необхідно врахувати при розпаюванні землі між членами фермерського господарства.

«Наразі органи місцевого самоврядування та Держгеокадастр роблять усе можливе для того, щоб обмежити громадян у їх праві на безоплатне отримання землі, при цьому практично усі відмови мотивовані надуманими підставами, що не передбачені законодавством, або ж просто стосуються формальних підстав не розглядати відповідне питання»,  — підтверджує Сергій Збожинський.

Юрист ALEXANDROV&PARTNERS теж наголошує: у вирішенні цього питання потрібно апелювати до згаданого раніше рішення Колегії Державного агентства земельних ресурсів України від 14 жовтня 2014 року № 2/1 «Про обов’язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності».

Саме згідно з ним Держгеокадастр під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою зобов’язаний самостійно надсилати відповідні запити місцевим радам. Цитуючи це рішення, можна написати відповідну заяву до Держгеокадастру.

Пропонує Сергій Збожинський і ще один варіант. У тому ж рішенні не заборонено отримувати згоду заявником. Більше того, рішенням передбачена обов’язкова відповідь місцевої ради протягом 10 днів, а відсутність відповіді протягом 10 днів вважається мовчазною згодою.

Таким чином, аргументи, надані у відповіді Держгеокадастру у листі від 23 жовтня 2017 року № М-26803/0-13889/6-17 на скаргу Анатолія Мішова, вичерпуються в максимальний строк 10 днів шляхом:

  • подачі запиту до місцевої ради з проханням висловити позицію щодо надання дозволу на відчуження земельної ділянки членові ФГ. У разі відсутності відповіді протягом 10 днів, подаєте до Держгеокадастру докази відправлення запиту (копія запиту із вхідним номером);
  • подачі погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки (обов’язково зазначити, що дозволяєте вилучати земельну ділянку тільки собі шляхом приватизації).

«Коли всі документи (навіть абсурдні) будуть зібрані і в них не буде можливості вас ігнорувати, у вас виникне законна підстава звернутися до суду зі скаргою на бездіяльність того чи іншого органу», — коментує ситуацію юрист.

Що стосується нового власника землі під фермерським господарством, то в цьому випадку варіантів захистити свої права небагато. У Анатолія Мішова на той момент не було оформленого договору оренди на земельні ділянки, і їх придбала інша особа.

У такому випадку потрібно встановити, чи розташована на відповідних земельних ділянках нерухомість, власником якої є фермерське господарство або його члени. У земельному законодавстві України передбачений принцип, відповідно до якого земля йде за нерухомістю. Вказаний принцип закріплений у ст. 120 Земельного кодексу України.

«У Єдиному державному реєстрі судових рішень є чимало прикладів того, як прокуратура скасовує незаконну передачу у власність або оренду земельних ділянок. Тому якщо пан Анатолій переконаний у незаконності отримання у власність земельних ділянок, то доцільно ініціювати відповідне питання перед органами прокуратури або ж, за наявності достатньої кількості доказів, ініціювати судовий процес самостійно», — переконаний Сергій Збожинський.

На відповідні запити про отримання публічної інформації Держгеокадастр та органи місцевого самоврядування зобов’язані надати копії усіх документів, що стосуються передачі у власність земель під фермерським господарством.

З отриманих матеріалів можна буде скласти картину того, як будувати свою позицію по захисту прав на відповідні земельні ділянки.

Таким чином, якщо при передачі земельних ділянок були допущені порушення законодавства, є шанс повернути землю.

…Із давніх-давен на світі водилися дракони і правили царством за своїми законами. Але скоро на їхнє свавілля можна буде знайти управу!

© Вікторія Сумченко, Катя Капустіна, Kurkul.com, 2018

Виконано за допомогою Disqus
Матеріали за темою