Ольга Трофімцева: Повноцінно замінити країну, що входить до ТОП-5 виробників та експортерів — неможливо

21 квітня 2022 295 0

Ольга Трофімцева, екс-в.о. міністра аграрної політики та продовольства України, голова правління Асамблеї Аграрних Палат України

Щоб зрозуміти масштаби впливу російської агресії проти України на світову продбезпеку Kurkul.com нещодавно проаналізував матеріали міжнародних ЗМІ зі всього світу. Передчуття глобальної катастрофи наразі червоною ниткою проходить через всі тематичні публікації закордонних медіа. 

Проте, визнаний статус «світової житниці» на дає можливості та морального права, у першу чергу, — самій Україні, здатися на продовольчому фронті. Так само, як і на військовому. І ми це доводимо вже багато тижнів.

Про міжнародну соціальну відповідальність щодо власної та світової продбезпеки та двовекторну стратегію українського АПК ми поспілкувалися з Ольгою Трофімцевою, екс-в.о. міністра аграрної політики та продовольства України, головою правління Асамблеї Аграрних Палат України. Адже вона є експерткою у питаннях аграрного експорту та євроінтеграції, знається на питаннях продовольчої безпеки.

Kurkul.com: Як міжнародні продовольчі ринки реагують на другий місяць війни в Україні, які тенденції наразі вимальовуються?

Ольга Трофімцева: Світові ринки реагують вкрай нервово. Причому нервують не лише ті ринки, що напряму залежать від українського експорту зернових, як-то Африка, Близький чи Середній Схід. Також відчутно нервує ринок ЄС, адже виявилося, що деякі підгалузі європейського сільського господарства суттєво залежні від постачання продукції вітчизняного АПК.

Kurkul.com: Ще до початку війни було багато нарікань щодо реалізації державою програми «Стратегія продовольчої безпеки України», що спрямована на забезпечення країни критично важливими припасами. Весь 2021-ий рік тільки лінивий не говорив про провал Стратегії, а потім на нас напала РФ. Як і хто коригує Стратегію наразі? Чи існують варіанти Стратегії на випадок, якщо війна триватиме місяць-три-шість…?

Ольга Трофімцева: Я особисто не працювала над тією стратегією (Проєкт розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії продовольчої безпеки на період до 2030 року» від 25.12.2020 — прим. ред.). Але ж, звичайно, я її бачила, читала і теж трохи критикувала. Насамперед через те, що, на мій погляд, у тому документі проявилася неузгодженість, притаманна для стратегічних документів різних рівнів. Секторальні стратегії часто починають працювати в розбіжності із загальною Національною економічною стратегією (постановою №179 від 03.03.2021 Кабінет Міністрів України затвердив Національну економічну стратегію на період до 2030 року — прим. ред.). Важливо, щоб секторальні та більш загальні стратегії були узгоджені між собою, а окремі їхні пункти, як мінімум, не суперечили один одному. 

Написати можна багато чого, але воно може залишитися неробочим. До того ж війна є абсолютним форс-мажором, або тим самим горезвісним «чорним лебедем» — подією, яку неможливо передбачити, до якої неможливо підготуватися. Тому багато чого буде змінено як у нас, так і в інших країнах. Взагалі зміни в підходах до національних Стратегій продовольчої безпеки в кожній країні постійно переглядаються та актуалізуються. Ще до початку війни росії проти України в деяких країнах спостерігався певний рух у бік збільшення рівня самозабезпечення з точки зору продуктів харчування. 

Читати за темою: Огляд міжнародної преси: Війна в Україні може занурити більше п’ятої частини людства в бідність

Ольга Трофімцева

Зараз, коли вже йде другий місяць війни, вектор цього руху залишається тим самим, але є одне велике «але». Нещодавно я спілкувалася з німецькими колегами, котрі працюють у країнах Середнього та Близького Сходу, вони кажуть: «Якщо, скажімо, умовний Катар чи умовний Оман захочуть щось вирощувати на своїй території, то, по-перше, це буде дорого, а по-друге, це не матиме нічого спільного зі сталістю. Адже вартість таких товарів, найімовірніше, буде захмарною, а виробництво тамтешньої с/г продукції навряд чи відрізнятиметься екологічністю».

Говорячи про стратегію для України, варто розуміти, що першочергово треба дбати про забезпечення власного населення, щоб не допустити голоду. Але підхід повинен бути збалансованим: з одного боку, наш АПК має працювати так, щоб українці з найменшими втратами з точки зору продбезпеки пройшли війну. Саме тому конче важливі реалізації таких програм, як «Сади Перемоги», важливі будь-які ініціативи, що допомагають малим фермерам і просто окремим громадянам самостійно вирощувати ту с/г продукцію, що через війну та зупинку багатьох аграрних підприємств не виробляється комерційно. З іншого боку, наш АПК залишається найпотужнішим експортним сектором економіки України, який приносить велику експортну виручку, без якої економіка країни просто ляже. Тому в цьому питанні я приєднуюся до закликів нашого уряду, щоб всі, хто може працювати та експортувати, обов’язково це робили. Звісно, що викликів тут дуже багато.

Читати також: Вдвічі дорожчі продукти, забій тварин і голод в Африці: як війна в Україні вплине на світових споживачів

Говорячи про стратегію для України, варто розуміти, що першочергово треба дбати про забезпечення власного населення, щоб не допустити голоду

Kurkul.com: Яка модель національної стратегії продовольчої безпеки, на Вашу думку, може бути найдієвішою у воєнний час для України?

Ольга Трофімцева: Для українського АПК архіважливо продовжувати експортувати та приносити виручку для держави. Аграрні виробники та переробники повинні жити. Водночас внутрішній ринок має наповнюватися, адже ми не можемо дозволити собі наразі бути залежними виключно від гуманітарної допомоги країн-партнерів. Зараз державою робиться багато кроків задля того, щоб врятувати економіку загалом і сільське господарство зокрема. Іноді, особливо в критичних ситуаціях, важливіше робити багато малих, але повсякденних кроків: швидко реагувати на виклики, що виникають перед агровиробниками. Щоб аграрна галузь функціонувала, потрібні наявність палива та доступ до кредитів, бо фінансову складову стратегії подолання кризових ситуацій важко переоцінити. Крім цього, вкрай важливо приділяти увагу розробці зручної та безпечної логістики. Якщо фермери кажуть, що в них виникла та чи інша проблема, урядові негайно треба її вирішувати, щоб ні в якому разі не гальмувався весь процес.

Ми всі сподіваємося, що ця війна скоро закінчиться. І чим раніше, звісно, тим краще для всіх. З точки зору продбезпеки в планетарному масштабі, кожен день російської агресії проти України відчутно та негативно позначається на захищеності життєвих інтересів мільйонів людей у всьому світі. Є тактичні питання — виживання тут і зараз. А є питання стратегічні, які, на мій погляд, не варто залишати поза увагою. До таких питань належить необхідність швидко та ефективно трансформувати деякі аспекти тієї самої національної стратегії продовольчої безпеки.

Читати за темою: Експортувати, не можна залишити, або Біль сучасного експорту української агропродукції

Для українського АПК архіважливо продовжувати експортувати та приносити виручку для держави

Як би це цинічно не звучало, проте від війни є певна користь. Адже вона викрила слабкі місця Стратегії, надавши можливість виправити наявні помилки, оптимізувати підходи та інструменти. Я бачу можливості для усунення деяких слабких місць Стратегії та можливість більш ретельно пропрацювати питання тієї ж резистентної логістики, заготівлі запасів, силосів тощо. Подейкують, що навіть після припинення вогню, за нинішнього керівництва рф, а може, і наступного, нам доведеться ще довго жити поряд із непередбачуваним сусідом, так, як живуть вже багато років ізраїльтяни, до яких регулярно прилітає. У будь-якому разі ми маємо навчитися передбачати різного роду неприємні ситуації. Передусім наші інфраструктура, виробництво, логістика, переробка та всі інші галузі та сфери мають бути напоготові.

Kurkul.com: У якому стані наразі перебуває наш продовольчий експорт? 

Ольга Трофімцева: Ситуація із нашим агро-продовольчим експортом не те що не проста, вона — драматична. Першочергово це пов’язано з блокуванням росією портів Одеси та Миколаєва, через які відбувалося транспортування близько 90% агропродукції. Наразі наша морська логістика заблокована. Через відсутність вибору ми мали переорієнтуватися на транспортування с/г продукції авто- або залізничними шляхами. Але це не вирішує глобальної проблеми. Навіть величезні зусилля навряд чи допоможуть вивезти бодай п’яту частину продукції. Я маю на увазі переважно зернові, що експортуються сухопутними шляхами. Нова вимушена логістика значно здорожчує продукцію та збільшує час доставки. Зрозуміло, що все це призводить до зниження ефективності. 

У наших виробників ще залишилося багато продукції із минулого року. Вони разом із трейдерами готові продавати, але, на жаль, не можуть цього повноцінно робити. Як і в усіх інших випадках, росія тут також поводиться не цивілізовано, продовжує блокувати наші порти, ускладнюючи експорт.

Kurkul.com: Країни світу намагатимуться підтримати та врятувати статус нашої країни як гаранта світової продовольчої безпеки або намагатимуться скоріше вийти на повне самозабезпечення шляхом збільшення власних площ посівних земель та кардинальної зміни політики ресурсного забезпечення?

Ольга Трофімцева: У деяких продуктових групах нас не так просто замінити, важко витіснити. Я маю на увазі український експорт кукурудзи, пшениці. А щодо соняшникової олії, то ми взагалі забезпечуємо майже половину глобального експорту. А на заміну світового лідера з експорту стратегічно важливого товару піде доволі багато часу, це не так просто реалізувати. Розконсервувати запасні або засіяти додаткові площі культурами, на вирощуванні котрих спеціалізується наразі саме Україна, іншим країнам буде доволі важко. А зробити це в розпал посівної — вдесятеро важче. Україна є доволі конкурентоспроможним гравцем на міжнародних ринках з точки зору якості продукції та її ціни, а також наявності зручних логістичних шляхів, які були добре напрацьовані до основних експортних регіонів. 

Читати ще: Руслан Войтович: Україна майже втратила доступ до іноземних добрив

Україна забезпечує майже половину світового експорту соняшникової олії

Звісно, що деякі країни намагатимуться скористатися ситуацією та спробувати витіснити українську продукцію із того чи іншого ринку, зайнявши її частку. Проте приклад Європейського Союзу якнайкраще ілюструє реалії глобалізованого світу. Так, ЄС є залежним від українського постачання зернових, зокрема й органічних зернових кормів для органічного тваринництва, та вже сьогодні помітно, що європейці змушені переглядати деякі засади власної аграрної політики. Вони вимушено відкладають той самий Європейський зелений курс, що мав істотно реформувати європейське сільське господарство і зробити його ще більш екологічним. Неочікувано для багатьох виявилося, що без України Європейський зелений курс — просто неможливий. Це говорить про те, наскільки глибоко ми в цьому сенсі інтегровані до ЄС і що з багатьох питань у нас є велика взаємозалежність.

Дійсно, вже зараз у США та ЄС аграрії за ініціативою урядів намагаються збільшити посівні площі. А в південно-американских Аргентині та Бразилії очікувано нарощуватимуть виробництво сої та кукурудзи. Але швидко та повноцінно замінити країну, що входить до ТОП-5 виробників та експортерів тієї чи іншої товарної групи, — неможливо. Про це, по-перше, говорить реакція світових ринків на звістку про початок війни — одразу відбулося стрімке та відчутне зростання цін. По-друге, щоденно зростає занепокоєнність міжнародних організацій, що працюють у сфері продовольчої безпеки. Вони вже сигналізують про неможливість відтепер робити повноцінні закупівлі, приміром, зернових, для гуманітарного постачання аграрної продукції країнам, що знаходяться на межі голоду.

Kurkul.com: Схоже, нарешті всі вже зрозуміли, що Україна є надважливою для добробуту світової спільноти. Це розуміння додасть натхнення світовим лідерам досягти миру максимально швидко? 

Ольга Трофімцева: Війна виявила дуже тісний зв’язок між нами та голодуючими дітьми Африки, які зовсім нещодавно здавалися доволі далеким явищем. Але нинішній рівень глобалізації передбачає миттєвий запуск глобальних негативних ланцюгових реакцій: від збільшення рівня політичної нестабільності в деяких регіонах до зростання потоків біженців. Це все вже точно стосується кожного. 

Резюмуючи вищесказане, хочу наголосити, що, попри доволі сильні позиції України на світовому ринку агропродукції, кожен день цієї війни приносить не лише трагічні смерті українців. Кожен новий день цієї війни критично погіршує ситуацію для найменш забезпечених верств населення України та наближає гуманітарну катастрофу в деяких регіонах світу. І лише якомога найшвидше завершення війни здатне зупинити цей принцип доміно та розв'язати продовольчі проблеми людства. З росією навряд чи можна домовитися цивілізованим шляхом, адже ця країна діє варварськими та людожерськими методами, шантажує весь світ не тільки можливістю застосування ядерної зброї, але й непостачанням тієї чи іншої продукції на світові ринки. Тоді як цивілізованому світові варто замислитися про заходи підвищення тиску на агресора задля якнайшвидшого завершення цієї війни.

© Анна Клочко, Kurkul.com, 2022 р.

Виконано за допомогою Disqus