Євген Малашенко: Піднімаю орендну плату за пай на максимум

15 квітня 2021 3095 0

Євген Малашенко, директор СФГ «Піонер»

Директор СФГ «Піонер» Євген Малашенко, який перейняв керівництво господарством від свого батька, — яскравий представник нового покоління фермерів. Про своє бачення ринку землі, штрафи за відсутність ліцензії на зберігання пального, підхід до бізнесу та філософію екологічного господарювання він розповідає в ексклюзивному інтерв’ю для Kurkul.com.

Kurkul.com: Розкажіть історію вашого господарства. З чого починали?

Євген Малашенко: Фермерське господарство заснував мій батько 25 років тому. Я ж розпочинав свою діяльність у сільському господарстві з одного комбайна. План був такий: купити комбайн із товаришами і займатися наданням послуг. Тому що бачив у цьому незаповнену нішу на той момент. Усі сільськогосподарські підприємства були нерозвинені, техніки збиральної не було. «Дони» й «Ниви» — це просто сумно. А це ж німець!

На позичені гроші, адже були студентами й самі нічого не мали, придбали комбайн і почали працювати. Вересень, жовтень — добре, а що ж робити далі. Пів року сидіти — не діло. Перший рік ніхто не знав про нас, та й ми ще зелені були, досвіду було мало. Ремонт, налаштування комбайна, двигун, електрика — це все треба було звідкись знати, а ми ж навчалися на зовсім інші спеціальності. З’явилася можливість взяти землю. Думаю: посію щось, буду з хлібом-сіллю. Тоді був такий час, що земля ще стояла під бур’янами. Пайовики взяти її взяли, обробляли 5 років та й покинули. Бо це потрібна й техніка, і збут. А ринку, як такого, не було.

Тож узяли 20 га на початку. Потихеньку виросли до 200 га, а зараз уже взяти просто нічого. Беремо просто ліс і корчуємо. У нас середній розмір паю 2,7 га, а зараз трапляються наділи по 7 га. Ви можете уявити, яка там земля — один пісок.

Читати також: Микола Бойченко: Навіть у засушливих умовах маємо урожайність картоплі не менше 30 т/га

Василь Малашенко, засновник СФГ «Піонер»

Kurkul.com: Розкажіть більше про ваш перший комбайн.

Євген Малашенко: Це Fortschritt 525, який давно не випускають, навіть завод уже не працює. Хороший комбайн, але старий, запчастини дорогі й дістати їх неможливо. Доводиться з Польщі замовляти, бо немає в Україні. В один сезон ми навіть зібрали ним 700 га. Без кукурудзи. Це дуже великий показник. Єдина проблема — постійно потрібно руки прикладати, це «німецька Нива».

Kurkul.com: А як з обслуговуванням? Усе самі?

Євген Малашенко: Перефразуємо Ющенка — «Ці руки його ремонтували»...

Kurkul.com: Яка ще техніка є у вашому парку?

Євген Малашенко: Основний агрегат — це трактор Fendt. Але ж ми знаємо, що не трактор вирішує все, а те, що він може потягнути.

Сівалка в нас сіє майже все, крім кукурудзи, у тому числі й сидерати. Закриває всі потреби, навіть лущення стерні по пшениці, як би це дико не звучало. Ми взяли її на виплату. Був вибір між короткою дисковою бороною й сівалкою. Я зателефонував до менеджера компанії «Астра», кажу, як є стільки-то грошей, давайте щось придумаємо. От і придумали, про що я не жалкую. А дискова борона мені вже не потрібна.

Ще є розкидач радянського зразка ПРТ 7. Купував його на замовлення для внесення курячого посліду. Насправді ж використовуємо його як зерновоз тепер.

Плуг, із якого все починалося — «Оптикон Мастер А5», найдешевший український оборотний плуг із гарним співвідношенням ціна/якість.

Читати ще: Як заощаджувати на комбікормах до 20% — досвід ПАП «Аркадія»

Комбайн Fortschritt 525

Kurkul.com: Багато хто українську техніку взагалі серйозно не сприймає. Що Ви думаєте з цього приводу?

Євген Малашенко: Я думаю, що кожен товар на ринку має своє місце. До кожної одиниці техніки є свій підхід. Стосовно плуга — я знав, що орати буду недовго, рік, максимум два, й на тому кінець. Тож вибирав найбільш якісний із найдешевших. Цей коштує до 200 тис. грн. А наступний у ціновій лінійці — Велес — 400 тис. Півмільйона на 200 га, щоб раз виорати? Для чого? Тому такий вибір.

Той же обприскувач «Богуслав» за свої гроші теж справляється з роботою. Хто хоче «Хоршами» та «Амазонами» працювати — нехай, а в мене мала площа, мені вистачає. Працює 2 чи 3 роки вже і, до речі, це перший приклад допомоги держави за всю історію нашого господарства.

А от трактор Fendt ― це моя забаганка. Коли я купував трактор, усі казали: «Ну нащо тобі такий здоровий, це ж дуже багато грошей, велика потужність, він буде просто стояти в тебе». Але ж хотілося.

Kurkul.com: Розкажіть про допомогу держави, бо дотації ― це взагалі болюча тема для наших фермерів. 

Євген Малашенко: Були дотації на техніку українського виробництва. Якраз постало питання купити обприскувач. У мене був тоді навісний, польський, на тонну. Порекомендували Богуслав, кажуть, що ціна/якість люкс. Тож я й купив у максимальній комплектації. Подав документи й через пів року отримав, хоч і не вірив у це від початку. Повернули 40% вартості.

Я надіюсь, що ці гроші справді допоможуть українським виробникам техніки вийти на конкурентний рівень. У тій же Польщі виробників техніки більше, ніж у нас, по якості вона добра, а за ціною конкурентна нашій.

Kurkul.com: Чи плануєте збільшувати техпарк? Чи є ще «забаганки»?

Євген Малашенко: Однозначно, будемо збільшувати. Хочу придбати ще комбайн. Дивимося в сторону Claas, але питання ще відкрите. І хотілось би сівалку для «цікавої» технології.

Знаєте, хочеться працювати на землі, нічого не робити й отримувати високі врожаї, так, щоб усіх обдурити і бути найрозумнішим. Уже давно ясно, що оранка, культивація, коткування, боронування по 10 раз ― це не те, що потрібно.

Досвід показує, що чим більше ти на землю впливаєш, тим менший урожай отримуєш. Витрати йдуть, час йде, спина болить, солярка горить — воно нікому не потрібно. Хочеться No-Till, але не відомо, чи він піде. Потрібно пробувати.

Знову ж таки, у мене Horsch Pronto 4 м. Я 40 га нею сію, а по No-Till буде вже мій трактор 6-метрову сівалку тягнути. Це вже буде 60-80 га, це вже зовсім інше.

Читати за темою: Микола Климчук: Ми виключили соняшник із сівозміни підприємства

Зараз якраз такий час розвитку технологій та руйнування догм, особливо в сільському господарстві. Раніше казали, що потрібно орати й таке інше. Зараз усе по-іншому. Усі ми знаємо, що можна розкидати пшеницю розкидачем мінеральних добрив, загребти бороною, і вона буде рости. І свої чотири тонни дасть без нічого.

Кожне поле різне. Якщо розуміти, які процеси там відбуваються, можна менше витрачати й більше отримувати. Зараз ми рівняємо поля. Оскільки ці операції можна зробити раз на рік, не будемо поле рівняти спеціальним способом, щоб прямо, як стіл, було. Потрібен час, кілька років. І я помічаю, що в нашій зоні, принаймні, оранка раз у 4–5 років таки необхідна, а далі будемо бачити.

Kurkul.com: А чи можна, на Вашу думку, без значних інвестицій у технології та без допомоги компаній, що пропонують послуги у сфері точного землеробства, зрозуміти своє поле?

Євген Малашенко: Можна. Аналіз ґрунту таки потрібен, але просте агрономічне спостереження ніхто не скасовував: як розвиваються бур’яни, як розвиваються культурні рослини. Просто ходиш по полю, дивишся, і воно все тобі підказує. Вмикаєш аналітичне мислення. У мене був випадок, коли в бур’яні соняшник давав кращий врожай, ніж там, де його не було. Він створював затінення, як я зрозумів, тож волога менше випаровувалась, і соняшник краще себе почував.

Kurkul.com: Що Вас мотивує в роботі?

Євген Малашенко: Як кажуть, поганий солдат той, що не мріє стати генералом. Я вважаю, що якщо ти в сільському господарстві перестанеш рости, то ти закриєшся. Звісно, на об’ємі легше мати кращу техніку, легше побудувати склад і сушку поставити. Тому є бажання рости в плані збільшення зембанку. Хоча й на малій площі можна працювати над урожайністю і якістю, а на об’ємі все ж втрачається повний контроль. Уже можна проґавити щось у системі захисту, щось недодивитися, і вже ті зайві гектари в плюс не йдуть. Тоді вже потрібні наймані працівники.

Читати ще: Тамара Скорук: Вареники від Клопотенка спонукають мене вирощувати жито

Трактори Fendt 720 та Belarus 952.4

Так склалося, що ми спершу сім’єю працювали. Коли трішки підросли, пробували наймати спочатку підсобних працівників. Але ж хто захоче сезонно працювати навіть за нормальну зарплату? Сьогодні працюєш, а завтра ні. Подекуди це такі люди були, яким довго пояснюєш, швидше зробив би сам. Бувало, потрібно вранці по мерзлоталому внести селітру, а вони приходять на 9:00, хоча домовлялися на 6:00. Ну яка тут зарплата, які робітники? Тож краще я витрачу кошти, куплю навантажувач і не буду чекати, поки вони будуть вантажити ці мішки, от і все. Тож я купую техніку широкозахватну, високопродуктивну і сам цілком справляюсь. Ну і, звісно, ніхто за тебе краще не зробить. Зараз у мене 200 га, думаю, що до 400 га ще сам впораюсь.

А розвиватися можна в різних напрямках: тваринництво, переробка, зберігання, яке для мене наразі ще недоступне. Це досить великий резерв коштів. Можливо, як побудую склад, буду ефективніше реалізовувати продукцію. Це дасть можливість заробляти потрібні кошти, не збільшувати земельний банк.

Kurkul.com: Які культури в сівозміні маєте сьогодні?

Євген Малашенко: Ріпак, соняшник, пшениця — це наші основні культури. Планую кукурудзу, але ще не доріс. Та й не хочу купувати тільки заради кукурудзи одну сівалку, це неправильно, як на мене. Із сушкою теж є нюанси. Як мені одна людина сказала, якщо ти збираєш 6 т сухої пшениці влітку, навіщо тобі 8 т мокрої восени.

У 2020 р. ми досягли показника 2,8 т/га соняшнику. Це для мене абсолютний рекорд. Я дуже здивований. Використовували насіння компанії Syngenta, добрива «Тімак». Можливо, це зіграло роль, а можливо, агрофон у нас уже на полях хороший.

Рентабельність зросла цьогоріч завдяки високим цінам на соняшник, тож маємо понад 100%. Але, як правило, у звичайний рік у нас по всіх культурах рентабельність одна — 80%.

Пшениця цього сезону дала 4 т/га ― «підгоріла». А так зазвичай ми 6 т/га на круг збираємо, а от третій клас щось не виходить або я не допрацьовую. З іншого боку, навіщо, коли різниця ― 100 грн/т.

Читати також: Станіслав Стець: Я «на коні» навіть при врожайності зернових 2 т/га

Загалом, у нас немає стабільної схеми вирощування. Дивимося по роках, по опадах, бо ґрунт переважно піщаний. Місяць без опадів — він просто пересихає і все горить. І неважливо, яка пшениця в тебе з зими вийшла, розкущена та гарна, неважливо, які фунгіциди ти давав. Наприклад, цьогоріч я дав один фунгіцид при виході в трубку і все. Далі просто вона почала горіти, тож я «зарізав» інші дві обробки, менше добрив давав й інсектицидами не працював, бо не було по чому.

А після ріпаку технологія проста: дискування короткою бороною, посів Horsch Pronto і до побачення. У цьому сезоні було навіть таке, що ми не зібрали трошки соняшнику до дощу. Вносили курячий послід, дискували, що могли, а потім дозбирали, там 3 га було. То я Pronto посіяв напряму «по палці» — нормальна пшениця. Тож по технології ми поступово йдемо до мінімального впливу на ґрунт.

У мене два основні поля — велике й маленьке, вони різняться просто кардинально. На одному родючий шар ґрунту 20 см, ну фактично на штик лопати. А на другому до 40 доходить. І родять вони по-різному ― де чорна земля, 2 роки тому гірше вродило, ніж там, де був пісок. Це фантастика, такого зазвичай не буває, але не в нас.

Kurkul.com: Як реалізуєте вирощений врожай?

Євген Малашенко: Все з-під комбайна, на фуру і вперед: курятники, хлібопереробні підприємства, млини, олійниці тощо. Експорт — це наступний етап, але спершу треба бухгалтерію до порядку привести, всьому свій час.

Проблема в тому, що за паперами проводиш більше часу, ніж на полі. То звіт такий, то звіт сякий. Державні звіти дуже складно написані й ні про що. Я не розумію, який державі з них зиск. То дані не підтягуються, то змінилися терміни подання. Сьогодні в нас уже є бухгалтер, дякувати Богу, тож стало легше.

Kurkul.com: Чи виникали у вас якісь проблеми з великогабаритним транспортом?

Євген Малашенко: У мене сівалка 4 м, нескладна. Це вже негабарит, от я й думав, що будуть проблеми. Але, дякувати Богу, скасували той закон. Та все ж поліція зупиняє — чому в шапці, чому без шапки, чому проблисковий маячок горить. Як не горить, то чому не горить.

Я не розумію, навіщо це. Сучасні трактори на дорозі, як новорічна ялинка. Безпечнішого транспортного засобу немає. У них хороші гальма, видно на трасі, усе блимає, ну в чому проблема? Навіщо зупиняти? Приведіть у порядок дороги й законодавство, бо сьогодні є техогляд, а завтра немає. А потім знову, навпаки. Краще б п’яних водіїв ловили, від них більше проблем.

Kurkul.com: Де закуповуєте і як зберігаєте пальне?

Євген Малашенко: Купуємо на нафтобазах у посередників, привозять бензовозом, так завжди робили. А цьогоріч до нас приїхали гості. Сказали: «Ай-я-яй, немає ліцензії на зберігання, як ви могли, давай документи, штраф 500 тис. грн».

Наразі подаємо в суд. Документи на перевірку, які пред’явили інспектори податкової служби, невірно складені, можна сказати, нікчемні.

Приїхали до нас, бо є закон, який зобов’язує всіх постачальників підакцизних товарів передавати в ДПС дані, кому, коли, скільки, що і як. Дізналися, що нам була поставка. Звірили з базою даних, що в нас немає ліцензії, а ми навіть не знали, що її потрібно мати. Уже 25 років працює фермерське господарство й не треба було цього, а тепер штраф 500 тис. грн. Він не корелює ні з об’ємом пального, ні з земельним банком, ні з чим — «плати і будь здоров».

Читайте за темою: Микола Бойченко: Які можуть бути домовленості з тими, хто дурить фермерів?

Ніякої різниці в цьому плані між агрохолдингами та невеликими господарствами немає, хоча це просто дурня. На отримання ліцензії багато документів було потрібно подати, складно було, а потім спростили процедуру. Просто заява, 780 грн на рік і все, маємо ліцензію, а як немає — штраф, бо ми злочинці, торгуємо пальним, заробляємо шалені кошти. Придбали на 120 тис. грн, а штраф повинні заплатити 500 тис. грн. Серйозно?

Зараз подали позов і проходимо всі кола пекла. Хоча податкова не дуже й реагує. Попри подання скарги, усе одно призначили нам штраф, який видно в електронному кабінеті платника. Потрібно було телефонувати й у ручному режимі просити, щоб вони його зняли, бо ми оскаржуємо рішення.

Це як із блокуванням податкових накладних. Судяться підприємства, виграють суди, виграють апеляції. Приходять із документами в податкову, а вони просто не виконують рішення суду. Це непоодинокі випадки. Уже суд прийняв рішення, що ще потрібно? Ось так, а суди ще в нас до того ж тривають роками.

Kurkul.com: На Вашу думку, як мав би виглядати цей закон?

Євген Малашенко: Дуже просто — по-людськи. Сільське господарство — це специфічна галузь. Пальне потрібне тричі на рік у великих об’ємах і через зрозумілі причини. Потрібно увійти в положення господарств, розробити для них спеціальну схему роботи з пальним. Якщо ж говорити про штрафи — вони повинні бути порівняні із заподіяною шкодою. Чому штраф за зберігання 5 л дизелю ― 500 тис. грн, а штраф за водіння п’яним ― 20 тис. грн?

Мені вже видали ліцензію, нічого не перевіряючи абсолютно, ні ємність, ні де тримаємо. Хоч у пакети розливай або в мішки для КАСу. Де логіка?

Kurkul.com: Як Ви ставитеся до зняття мораторію на продаж землі?

Євген Малашенко: Дуже позитивно. Але не хотів би, щоб землю продали іноземцям. Тому що, наприклад, Китай викупить нас геть з усім. І воювати не потрібно — станемо Китаєм.

Я справді за ринок, щоб людина могла вільно розпоряджатися своєю землею. Тоді, вважаю, настане нарешті порядок і ринок усе відрегулює. Хоча і прописано все чудово, та все ж є сумніви з приводу того, що на практиці іноземці не будуть допущені до землі.

До того ж там же ідуть свої «ігрища» у Верховній Раді. Сьогодні прийняли один закон, а завтра інший. Потім придумали якусь схему. Я ― не прихильник теорій змов, та все ж.

Знову ж таки, власники землі — це люди. Якщо вони хочуть конкретно комусь продати, за якусь суму, то чому я повинен цьому перешкоджати особисто. Навіть якщо це мої пайовики. Я буду старатися її викупити, звісно, але тільки шляхом пропозиції вищої ціни. Якщо я не зможу дати ту ціну, яку дають інші, то я повинен піти з ринку, у мене така позиція.

Я чув, не знаю, чи це правда, що коли державні землі на аукціонах здавали в оренду, то начебто проводили додаткові фіктивні організації для створення конкуренції на торгах. Потім виграє якась із них, і далі щось уже «мутять» із тим. Якщо «муток» не буде, то буде чудово. Я вважаю, що землю потрібно продавати, як і будь-який інший товар, як болти, як машини. Зайшов на ОЛХ, відсортував, подивився, прийшов, купив ― і до нотаріуса. Щоб це було відкрито і просто.

Kurkul.com: Ви готові зараз купувати землю?

Євген Малашенко: В фінансовому плані ще ні. Заробляю я один раз на рік, і 2020 р. вже весь витрачений. Та й що зараз думати? Питання ж у тому, яка ціна буде, а далі вже просто порахувати. Я знаю свої витрати на гектар, і якщо придбана земля буде окуповуватися все моє життя, я її купувати не буду. Навіщо? Щоб мої діти прийшли на готову землю? Потрібна вона їм чи не потрібна, продадуть, не продадуть, будуть робити, не будуть робити. Якщо в межах 10–15 років вона окупиться, тоді є сенс. В іншому випадку простіше в оренду брати. Знову ж таки, маємо зміни клімату, а що буде далі? Цьогоріч на півдні засуха, нема врожаю, немає з чого віддавати. Зараз усі в кредитах, такі реалії.

Окрім того, гроші в часі теж мають свою вартість. Сенс продати врожай і тримати гроші цілий рік, щоб потім купити фунгіцид? Кредит — це чудовий фінансовий інструмент, якщо підходиш із тверезою головою до нього.

Читати ще: Володимир Топалов: Закон про ринок землі «доточувала» слабка команда

Kurkul.com: Зараз оцінюють землю в межах $1–2 тис. Чи об’єктивна така ціна, на Вашу думку?

Євген Малашенко: Оцінювати гектар неправильно. Родючість у кожній зоні України та навіть у межах одного села може бути різна. За селом пісок, а перед селом чорнозем.

Якщо говорити про землі, які я обробляю, я оцінюю орієнтовно 50 тис. грн за пай. Але паї в нас різні за розміром, і чим чорніша земля, тим менший пай.

Я порівнював грошову оцінку землі південніше, там не набагато дорожчі землі, ніж у нас, а родять вони вдвічі-втричі краще. Тож заплатити за гектар чорнозему тисячу доларів і за пісок тисячу доларів? Якось потрібно ще цей механізм регулювати.

Kurkul.com: Як вважаєте, чи велика конкуренція буде на землю зі стартом продажу?

Євген Малашенко: В Україні таких коштів немає, щоб викупити всю землю, 10-20% виявить бажання і продасть відразу.

Я з ризиками втрати зембанку борюся шляхом підняття орендної плати, щоб людям не хотілося продавати землю. Чому б не мати кожен рік стабільно ще одну зарплату?

Я за пай даю 7 тис. грн плюс податки, це десь 8,5 тис. грн виходить. Наскільки я знаю, це найбільша в районі ціна. Планую ще піднімати, оскільки я працюю на чужій землі й без неї фактично я не фермер. Власної немає, паїв теж немає, у колгоспі не працював. Проте максимально намагаюся задовольнити пайовиків. У мене виходить розвиватися, я почав краще вирощувати, більше заробляти, тому й піднімаю орендну плату. Вони мені, а я їм, гарно живемо.

Kurkul.com: Фермер, окрім того, що має бути агрономом і механізатором, ще має бути й бізнесменом. У яку чергу Ви бізнесмен, а в яку агроном та механізатор?

Євген Малашенко: Мабуть, насамперед я бізнесмен. Усе, що я роблю в полі, я роблю вже після економічного аналізу можливих вигод від моїх дій. Хоча, мушу сказати, що такі розрахунки рідко справджуються. «Вилка» настільки велика в ціні та урожайності і вже два роки маємо до трьох місяців без опадів — пшениця просто горить. Цьогоріч пшениця «підгоріла», зібрав 4 т, продав по 6 грн. Торік зібрав 6 т, продав по 4 грн, результат той самий.

Щодо моєї філософії, підходу до землеробства, то я хочу робити якомога менше, але ефективно. Нехай я буду збирати менший врожай, менше буду добрив давати, та я буду ефективніший і буду заробляти кошти.

А гвалтувати себе й землю я не бачу сенсу. Бо чим більше стараєшся — тим більше обпечешся. Потрібно пам’ятати і про природу: ми заходимо, обприскуємо, вносимо мікродобрива, амінокислоти — ми навіть до кінця не розуміємо механізму дії цього всього. Ми мало на що впливаємо. Живемо сьогоднішнім днем і сезоном, аналізуємо ситуацію й постійно трансформуємося та підлаштовуємося.

Я їздив на конференцію по No-till в Дніпро, що проходила на базі «АгроСоюзу». Поряд там є ще один фермер, що працює по «нулю», Андрій Усов. Має 1,5- 2 тис. га й не застосовує фунгіциди й інсектициди, тільки протруює насіння. Він прихильник теорії про природний баланс шкідників і комах, які атакують їх. Те ж стосується хвороб і грибів. Ми їздили до нього на поля — справді чиста пшениця, попри те, що він нічого не робив, навіть технологічної колії немає. Так навіщо платити шалені гроші за фунгіциди тощо, аби зрештою отримати, можливо, менше, ніж отримали б без них.

Усі стандарти про те, що потрібно вливати всього і побільше й більше операцій у полі, виправдовуються лише тоді, коли йдуть стабільні опади й земля має достатню кількість органіки. Є певний буфер, щоб земля сприймала добрива і препарати і вони не шкодили. У такому випадку можна справді отримати надврожай. Але ж ми добре знаємо, що яблуко найсмачніше те, у якому сидить черв’як. Так воно і є. Тим більше, що загальна тенденція рухається в сторону екологічної продукції.

Читайте також: Олександр Голомах: Ціна на соняшник впаде майже вдвічі

Євген Малашенко, директор СФГ «Піонер»

Kurkul.com: Тож майбутнє за екологічним, сталим сільським господарством?

Євген Малашенко: Щодо екологізації: цьогоріч, у засуху, де йшов розкидач із курячим послідом, там пшениця стояла мінімум 6–7 т, здорова і з отакенним колоском. Без фунгіцидів. У чому причина? Двадцять сантиметрів від того місця, де впав послід, пшениця згоріла і вся в септоріозі. Як усе просто. Дай гною і нічого не роби.

До того ж я помітив, що в тих місцях, де був гній, ґрунт змінює свої фізичні властивості й, наче селітра, притягує вологу. Там, де він впав, там мокра пляма. Як це побачив, переосмислив усе. Навіщо ті добрива, які тільки засолюють і у випадку відсутності вологи ще гірше роблять. Можна накопичити органіку, і вона буде родити автоматично. Велика проблема українських фермерів ― у відсутності профільної освіти. Мало хто має агрономічну освіту, з ґрунтознавства, з хімії тощо. Та і фізично неможливо все знати. Тож ми даємо препарати, навіть не розуміючи, як вони працюють.

Наприклад, трикомпонентний фунгіцид можна не давати. Якщо в тебе, скажімо, борошниста роса — дай карбендазим і все, він тобі її забере. Ми думаємо, що будемо вкладати й буде все працювати так, як ми запланували. А тепер у поле навіть не виїжджають, мода така пішла, сидіти в комп’ютері, дивитися де який трактор і вирішувати, що робити. Ми це можемо робити тільки тому, що в нас родюча земля, яка формувалася десятками тисяч років і вибачає поки що усі наші помилки, даючи гарні врожаї.

© Андрій Яцина, Kurkul.com, 2021 р.

Виконано за допомогою Disqus

+ 20° ... + 13°

Вітер

1.7м/с

Опади

6.02мм

Вологість

86%

Матеріали за темою