Василь Брусліновський: У малих та середніх господарств врожайність завжди більша, ніж у холдингів

24 січня 2022 13455 0

Василь Брусліновський, засновник СФГ «Стецівське»

Якість сільськогосподарської техніки грає ключову роль в ефективності господарства. Особливо це відчутно за невеликого об’єму зембанку. СФГ «Стецівське» на Черкащині має 500 га землі. Його керівник Василь Брусліновський поділився з читачами Kurkul.com власним досвідом і розповів, чому вибір якісних «сталевих помічників» став доступнішим і як він впливає на врожайність та дохідність господарства.

Головна проблема фермера-початківця — відсутність грошей

Сільським господарством пан Брусліновський займається з 1979 року, а у статусі фермера працює з 2000 року. Найбільшою проблемою перших років свого фермерування він вважає відсутність коштів. 

Василь Брусліновський: Українська с/г продукція до 2008-2009 рр. ще не вважалася конкурентоспроможною: тваринництво було майже знищено, зерно на зовнішніх ринках нікому не потрібне. Ось і товклися з нашими врожаями тут на місці, не знаючи, що з ними робити. 

Все змінилося, коли відкрили порти Одеси та Миколаєва для експорту вітчизняного зерна. Тоді агробізнес почав ворушитися і стрімко набирати обертів. У фермерів з’явилася якась копійка, і тоді вже стало можливим вкладатися у новітні агротехнології, думати про придбання сучасної техніки, модернізацію технічного парку.

От і ми, тільки-но обзавелися оборотними коштами, одразу вирішили замінити комбайн «Херсонець» на сучасніший іноземного бренду. Банки тоді ще малим фермерам ніяких кредитів не давали, хіба що під шалені 40%.

Читати за темою: Вадим Свєтлов: Половину української техніки не купували б, якби не було компенсації

Самохідний кукурудзозбиральний комбайн «Херсонець-200»

На жаль якість виробництва вітчизняного комбайна була дуже низькою. Не було такого тижня, або навіть дня, щоб нам не доводилося чогось ремонтувати. Регулярно щось ламалося або відпадало. Ми з ним мучилися і зазнавали великих втрат: треба молотити, а у нас простій — чекаємо на ремонтників із заводу. Або ж треба все лишати і самому їхати туди за запчастинами. І хлопці в нас тямущі працювали на цій машині, але така техніка не давала можливості бути продуктивними. Тоді я почав замислюватися над імпортним комбайном.

Kurkul.com: І кому поступився своїм місцем у ангарі «Херсонець»?

Василь Брусліновський: П’ять років тому ми із зятем проїхали всією Європою і дуже здивувалися, майже не зустрівши на полях таких популярних в Україні зелено-жовтих комбайнів. Нам траплялися в основному червоні та білі як комбайни, так і трактори. Ось тоді я і замислився, що альтернатива є не лише недосконалому «Херсонцю», але і досить дорогому американському John Deere.

Через деякий час Олександр Лациба (менеджер з продажу с/г техніки компанії «АМАКО» у Черкаській області, що є ексклюзивним дилером техніки AGCO — прим. ред.) запропонував мені трактор фінського бренду Valtra, а згодом і комбайн Massey Ferguson 7370 Beta. 

Мене підкупило те, що Олександр спочатку допоміг знайти банк, який на досить вигідних для нас умовах давав кредит на придбання цієї машини. Через те, що планували одразу взяти комбайн із жаткою, тобто цілий комплект, ми потребували 9-10 млн грн. Коли в тебе лише 500 га, дістати таку суму просто з кишені не вийде, потрібен кредит. 

Читати також: Іван Доценко: Господарство почало економічно зростати після відмови від тваринництва

Як результат, минулого року ми уклали з банком OTP лізинговий договір під 15%. А потім ми ще скористалися бонусною програмою від Європейського банку реконструкції та розвитку, відшкодувавши 10% вартості техніки. Таким чином, після того, як Олександр знайшов нам гроші, питання, у кого будемо брати комбайн відпало само собою. Менше, ніж за 2 роки ми половину кредиту вже сплатили.

Роторні комбайни — для кукурудзи, клавішні — для зернових?

Kurkul.com: З якими культурами працює тепер ваш комбайн Massey Ferguson?

Василь Брусліновський: Ми вирощуємо кукурудзу, пшеницю та соняшник — якраз найбільш ходові культури. Кожна з них займає приблизно 30% посівів. Це не найкращий варіант, але ми відштовхуємося від того, що вигідніше, де можна заробити копійку. Коли з’явиться певний «запас міцності», обов’язково повернемося до більш-менш наукового підходу з сівозмінами. Звісно, що ми розуміємо, що також потрібно сіяти, приміром, горох. І ціна у нього на рівні з пшеницею. Проте, врожайність менша мінімум втричі.

Раніше ми ще сіяли сою, як попередник. Останні 3 сезони врожай був, а ось до цього, років 10 — не було. Теж економічно було не вигідно, через що сою перестали сіяти. Можливо ми невдовзі повернемося до цієї культури, зараз на ній нормально заробляють. 

Kurkul.com: Яку техніку ще плануєте купити?

Василь Брусліновський: Зараз перед нами стоїть питання придбання нової сівалки, бо вже хочеться чогось більш сучасного. Адже правило просте: посіяв якісно і вчасно, то маєш і врожай.

Ознакою прогресу українського агробізнесу я особисто вважаю той факт, що зараз, коли справа доходить до вибору техніки, то справа не у грошах, а в якості. Донедавна було інакше. Колись я придбав сівалку аргентинського виробника Gherardi. Щодо якості, то вона зроблена на віки, а ось технологія дуже шкутильгає — вона не виконує функцію рівномірності висіву. Ну хоч на металолом здавай…

Читати ще: Як правильно вибрати сільгосптехніку фермеру-початківцю

Віталій Панічерський, продакт-спеціаліст «AGCO» (ліворуч) та Олександр Лациба, менеджер з продажу с/г техніки компанії «АМАКО» у Черкаській області (праворуч)

Олександр Лациба: Буквально 3-5 років тому, першими питаннями від аграріїв були: «Скільки коштує така машина?», «А яка сівалка найдешевша?». Тепер клієнти спочатку хочуть почути переваги та відповідність техніки до їхніх умов, на базі яких працює той чи інший агрегат. І тільки потім ставлять питання щодо ціни. 

Kurkul.com: Є така думка, що роторні комбайни підходять для збору кукурудзи, а клавішні — для пшениці. Вона небезпідставна?

Василь Брусліновський: Для мене, як для фермера, найважливішою є сукупність показників. Одного разу мені допомагали на 100 га збирати врожай орендовані комбайни Claas і John Deere. 

Можливо, вони трохи швидше можуть перемолотити, але пальма першості за якість збору особисто від мене йде до Massey Ferguson. Він зовсім не б’є зерно, якість обмолоту — відмінна, а економія солярки очевидна. Низькі витрати палива — основна «фішка» техніки Massey Ferguson. Для малого фермера ці характеристики найважливіші. 

Олександр Лациба: Ми на одному кукурудзяному полі з врожайністю до 15 т/га проводили експеримент. Так от, наш клавішний комбайн Massey Ferguson 7370 Beta показав абсолютно однакові результати з роторним комбайном іншого відомого бренду. 

Читати також: Трактори по талонах, або як виник дефіцит сільгосптехніки

Massey Ferguson 7370 Beta СФГ «Стецівське» за роботою на полі

Певною мірою, я можу погодитися із твердженням, що роторна машина для кукурудзи, а клавішна — для зернових. Але коли в господарстві «усього потрошку приблизно в однакових пропорціях» — оптимально мати клавішний комбайн. А ще машини з роторною технологією важко налаштувати на невелику врожайність. 

Оптимальним, звісно, що буде поєднання обох технологій — клавішної та роторної. Так, на господарствах із зембанком понад 1 тис. га вкрай потрібні дві різні машини. 

Kurkul.com: Як ви розв'язуєте проблему з залишками на полі?

Василь Брусліновський: Зростання цін на добрива, газ, пальне змусять фермерів шукати нові шляхи економії та заощадження. Приміром, раніше солома на полі була проблемою, не знали куди її подіти. Але ж вона може бути потужним джерелом відновлюваної енергії. Варто замислитися над тим, щоб робити щось на кшталт пелет. Це буде адекватна альтернатива шалено дорогому газу. Через рік-два відповідь прийде сама.

А поки що завдяки комбайну Massey Ferguson 7370 Beta ми маємо змогу подрібнювати навіть кукурудзяні стебла 5 м заввишки. Ми їх перебили, а землю переорали так, що жодної купки не залишилося. Я абсолютно певен, що гірше для ґрунту від цього не буде точно — воно все перегниє, щось навіть дасть для гумусу, збагатить такими елементами, як калій і фосфор. Раніше у нас були проблеми з врожайністю пшениці, якщо сіяли після кукурудзи або соняшника, через те, що залишалися грубі рештки. А от після того, як добре подрібнили кукурудзу і пройшлися плугом, пшениця вродила добре. 

Читати за темою: Ціна газу для сільського господарства — хто постраждає від енергетичної кризи

Малі господарства цілком можуть конкурувати з холдингами 

Kurkul.com: Чи плануєте збільшувати земельний банк господарства? Чи не тісно вам на 500 га?

Василь Брусліновський: Мене ця кількість гектарів повністю задовольняє. Адже, я живу фермерством, ця справа приносить мені задоволення. А щоби вона була ще і продуктивною, я маю сам все контролювати. Своєю чергою, ефективний контроль можливий лише за таких ось невеликих розмірів зембанку. 

У нас мінімум найманих працівників, я самостійно приймаю рішення. Це аксіома, що врожайність є більшою у малих та середніх фермерів на відміну від великих господарств та холдингів. Якщо я поставив собі за мету збільшити врожайність і заробити більше грошей на меншій площі, то все вийде. Бо це справа всього життя.

Kurkul.com: А як з доступом до фінансів, адже великі виробники мають більше можливостей для придбання техніки, обладнання?

Василь Брусліновський: Протягом останнього року відчутно змінилася кредитна політика банків щодо дрібних аграріїв. Донедавна майже неможливо було отримати кредит чи взяти техніку в лізинг. Проте зараз дзвонять двічі на день, пропонують взяти позику за державною програмою «Доступні кредити 5-7-9%». 

Шкода, що на зорі мого фермерування не було настільки вигідних умов фінансування агробізнесу. Я вже встиг придбати трактор під 5%, а один з моїх кредитів — безпроцентний на період пандемії COVID-19. З нього я взяв лише 1 млн грн, решта 2,5 млн грн — обігові гроші, які є дуже важливими для сільського господарства. Завдяки вигідним кредитам шанси піднятися у дрібних аграріїв зросли. 

Читати ще: Михайло Махітка: Агрохолдинги є елементом диктатури, а сімейні фермерські господарства — елементом демократії

Малі та середні фермери — це середній клас, який забезпечує сплату податків у бюджет, виробництво якісної продукції, зайнятість населення, а з цим, відповідно, і процвітання країни. Так, навколо нашого СФГ розташувалися інші господарники, що утримують приблизно по 500 га. У нас тут є порядок, якісна інфраструктура. 

Kurkul.com: А які у вас відносини з місцевим населенням? Хто працює на вашій фермі?

Василь Брусліновський: Свого часу я головував у місцевому колгоспі. Завжди намагався підтримувати село: від розбудови місцевих доріг та газифікації села до працевлаштування населення. І не пускав холдинги сюди. Через це неодноразово мав проблеми — землю відшматовували, людей проти мене налаштовували. 

У нас тут найактивніший «перерозподіл» землі стався у 2003 році. Так, земля переходить із рук у руки. І це не тільки в мене забрали, а вже й у тих, хто в мене забрав. Ринок землі вже диктує умови всім нам. Орендна плата зростає — ні я, ні інші фермери вже не відмовилися від співпраці з орендодавцем, навіть, якщо він неадекватно себе поводить. Бо він легко комусь іншому здасть в оренду свій пай. 

Загалом, які б «земельні революції» не відбувалися в українському сільському господарстві,  я продовжую працювати, сплачувати податки та виділяти кошти на інфраструктуру Стецівки. 

Начебто за останній пункт тепер мають відповідати новостворені ОТГ. На мою думку — це крок до загибелі села. Нас з іншими 3 селами приєднали до колишнього шахтарського містечка Ватутіне. Відтепер ми туди сплачуємо податки. Але до села нічого не повертається. Не вистачає 300 м асфальтового покриття у селі. Давно вже гроші виділили на це, проте тендер не проведено, нічого не збудовано. Зарадити цьому напевно можна лише контролем за виконанням. 

Криза спонукає до креативних рішень

Kurkul.com: На яких умовах ви працюєте з пайовиками?

Василь Брусліновський: Раніше все змінювалося дуже швидко: одні пайовики приходили до господарства, інші йшли. Зараз ситуація стабілізувалася. Проте, навіть з відкриттям ринку землі, ще жодна людина не звернулася з пропозицією купити в неї ділянку. 

Читати за темою: Пів року від запуску ринку землі: результати, зміни та вартість паїв

Поле СФГ «Стецівське»

Власники паїв розуміють, що продавши землю сьогодні за $4-5 тис., завтра вони залишаться без запасу міцності, без захисту. А так, щорічно вони отримують по 12 тис. грн. До того ж ціна росте. Невдовзі ця цифра, я вважаю, сягне 14 тис. грн. Враховуючи середній розмір пенсії в Україні — 2 тис. грн, щомісячна добавка до неї у розмірі 1 тис. грн — не так вже й погано. Крім цього, ми допомагаємо нашим пайовикам виорати землю, посіяти, надаємо насіннєвий матеріал, якщо потрібно. Я думаю, що ми через 5-6 років дійдемо до польської вартості землі, тобто $3-5 тис./га. Незабаром наша земля взагалі стане золотою. Передумов для цього достатньо: урожай у нас вище середнього, проблем зі збутом немає, а кукурудза, навіть сира, йде просто «на ульот».

© Анна Клочко, Kurkul.com, 2022 р.

Виконано за допомогою Disqus