Все більше українців шукають варіанти малого агробізнесу, який можна почати з мінімальними інвестиціями та на невеликих площах. У тренді — нішеві культури, крафтова переробка, фермерські сироварні й навіть агротуризм.

У цьому дайджесті ми зібрали вісім кейсів з нашого сайту Kurkul, які показують, як працює мініагро в Україні: від бататових та амарантових плантацій до равликових ферм і козиних господарств.

Читайте історії, беріть практичні поради й надихайтеся на власні починання.

1. Іван Павліш — «Бататко»: до 50 замовлень батату на день

Іван Павліш, ветеран АТО, започаткував власний бренд «Бататко» та довів: батат — не екзотика, а прибуткова ніша. Юрист за освітою, він мріяв про пасивний дохід з насаджень волоського горіха. Але все склалося інакше. Сьогодні з кількох соток він виріс у повноцінне господарство з десятками клієнтів щодня.

Працюючи над одним із проєктів, Павліш отримав запит від мережі львівських ресторанів: чи не має він контактів виробників батату в регіоні. Заклади активно купували овочі та фрукти, але не змогли знайти постачальника якісного батату. Так він вирішив спробувати виростити цю культуру самостійно.

«По суті, на початку це був жарт, оскільки я взагалі не мав уявлення про батат — навіть не бачив його, не пробував на смак і не знав жодних особливостей його агротехніки. Того вечора, повернувшись додому, я почав шукати інформацію онлайн і вирішив спробувати освоїти цю культуру», — розповів фермер.

Особливості мініагро бізнесу Івана Павліша:

• ставка на органіку;
• робота з ресторанами та гуртовими замовниками;
• розвиток власної торгової марки;
• орієнтація на кінцевого споживача, а не лише на поле.

«Тепер, коли все вдалося, маю до 50 замовлень батату на день. Попит стабільно зростає, тож є потенціал для масштабування. Батат у нас розпродається блискавично — збуваємо всю продукцію в рекордні терміни», — каже він.

Нині, продовжуючи службу в ЗСУ та перебуваючи на бойових позиціях Покровського напрямку, Іван дистанційно керує родинною фермою.

2. Равликове господарство й агротуризм сім`ї Струц — ферма на карті Kurkul

Молода родина з Івано-Франківщини зробила ставку на Helix aspersa — виноградного равлика, який цінується у ресторанах Європи. Він росте 4–5 місяців і набирає максимум 10–15 г.

Починали у 2018 році з маленької ділянки. Сьогодні підприємство на 25 сотках виробляє близько 3 т равликів щороку та приймає туристів у дегустаційному центрі Mons Snail.

«Дебютний сезон пройшов у режимі постійного навчання на власних помилках. Початкова ідея полягала лише в розведенні равликів і збуті. Проте виявилося, що високогірні умови суттєво ускладнюють бізнес. Результат залежить від багатьох змінних: температури, шкідливих тварин — мишей, птахів», — розповіла Анна Струц.

Особливості цього прикладу мініагро:

• невисокий стартовий капітал (достатньо кількох соток теплиць);
• швидкий ріст популяції равликів;
• додатковий заробіток на агротуризмі — екскурсії, дегустації, продаж готової продукції.

На фермі Mons Snail гості можуть скуштувати равликів у різноманітних соусах, паштети та маринади. Усі страви готуються за унікальними рецептами, розробленими засновницею ферми Анною Струц.

«Із 2021 року функціонує наша дегустаційна платформа. Ми приймаємо гостей, проводимо екскурсії й готуємо равликові делікатеси», — додає підприємниця.

Равликова ферма — приклад того, як мініагро може поєднувати агро й туризм.

3. Козине господарство «Бабині кози» — сімейна сироварня

Господарство «Бабині кози» на Київщині починалося з кількох кіз. Сьогодні це вже бренд, відомий своїми крафтовими сирами. Олександр Бабін, засновник ферми, у 2007 році оселився в селі Галайки. Тут він вирішив відтворити модель компактних родинних господарств, які бачив за кордоном.

«На цій території колись функціонувало колективне господарство. Після його ліквідації обладнання розтягнули місцеві жителі, а будівлі почали занепадати. Тоді я зрозумів необхідність дій у сфері тваринництва. Придбав споруди й організував козячу ферму. Хотів повторити приклад невеликих родинних господарств, які спеціалізувалися на розведенні кіз», — згадує фермер.

Особливості цього мініагробізнесу:

• близькість до великого ринку збуту;
• ставка на якість і унікальність;
• продукти з високою маржинальністю;
• створення нового сегмента аграрного ринку.

«Бабині кози» стали одним із піонерів малих комерційних ферм в Україні, які поєднують виробництво та агротуризм. Їхній досвід швидко почали наслідувати, і кількість подібних господарств зростає.

Секрет успіху тут у переробці: сир має значно вищу ціну, ніж молоко. А ще важливим є ком’юніті: дегустації, фестивалі, прямі продажі.

4. Фермер із Сумщини — 15 видів сирів з козиного молока

400 корів — і 15 сортів сиру. Це історія того, як невелике стадо може годувати сім’ю й приносити прибуток. Владислав Кривозуб доводить власним прикладом, що успіху в бізнесі в умовах війни досягти можливо.

Фермер і сировар із Сумщини, понад 20 років займається сільським господарством. Навесні 2024 року він заснував власну сироварню «Основа» на базі сімейного господарства СФГ Кривозуб С.І. Тепер це бренд, який швидко здобув популярність серед споживачів.

«Ідею створення сироварні виношували мій батько з братом. Колись ми бачили за кордоном голландські сироварні й нам сподобалась концепція замкненого циклу. У нас є поля, є ферма, і ми вирішили робити готовий продукт, який можна продавати людям», — розповів фермер.

Особливості цього мініагро-кейсу:

• замкнений цикл виробництва: від власних полів і ферми до готового продукту;
• різноманітний асортимент (15 сортів сиру), що дозволяє задовольнити різні смаки;
• сімейний підхід до управління;
• гнучкість і здатність адаптуватися навіть в умовах війни.

Сироварня — справжній сімейний бізнес. Владислав із дружиною Інною розподілили обов’язки: він займається виробництвом, продажами та логістикою, вона — маркетингом, соцмережами й просуванням. Саме соцмережі стали головним каналом збуту. А батько й брат опікуються агрономією та фермою.

5. Чіа в Україні —  новий суперфуд за 80 тис. за тонну

Олександр Дуда з Асоціації виробників амаранту запускає в Україні вирощування насіння чіа — однієї з найпопулярніших культур серед суперфудів. Ідея виникла завдяки досвіду фермера Юрія Миргорода, який уже 7 років успішно вирощує чіа на Черкащині.

«Агротехніка проста: сіється як люцерна звичайним пневматичним комплексом, збирається комбайном. Головні вимоги — легкі ґрунти без перезволоження, тепло та волога на початку вегетації. Посів з 15 травня на глибину до 1 см», — пояснює Дуда.

Економіка виглядає привабливо: закупівельна ціна — 80 тис. грн/т, витрати — близько 35 тис. грн/га, потенційна врожайність — 1 т/га. Прибутковість перевищує 100%.

Особливості цього мініагро-кейсу:

• мінімальні інвестиції в техніку (достатньо стандартної посівної та збиральної техніки);
• гарантований збут — організатори викуповують урожай за фіксованою ціною, а попит у Європі високий;
• резервна культура для ризикових сезонів (пізні терміни сівби роблять чіа ідеальною для пересівів після приморозків);
• простота вирощування (головне — легкі ґрунти та прополювання на початковому етапі).

Цього року засіяли 10 га для випробувань у різних регіонах.

Мініагро — це не про гектари, а про ідеї. Це шанс почати агробізнес із мінімальними інвестиціями.

Усі наведені мініагро-кейси мають спільні переваги:

• початок з невеликих ресурсів (кілька соток чи невелике стадо) демонструє низький поріг входу;
• вибір унікальної ніші (батат, равлики, крафтовий сир) забезпечує успіх завдяки низькій конкуренції та стійкому попиту;
• переробка сировини на готову продукцію значно підвищує прибутковість;
• агротуризм і прямі продажі зміцнюють зв’язок із клієнтом і диверсифікують доходи;
• експортні можливості (равлики, сири) відкривають двері на європейський ринок.

Маєте власну мініагро-історію? Надсилайте її до редакції Kurkul — і ви станете героєм наступного дайджесту!

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2025 р.