Секрет «золотого» руна: які корми покращують якість вовни

Секрет «золотого» руна: які корми покращують якість вовни

5 травня 2020 222 0

Колись Україна гриміла на весь світ решетилівськими смушками, сокільською породою овець та карпатськими ліжниками з місцевої вовни. Потім прийшли сумнозвісні 90-ті, й отари овець пішли під ніж. Сьогодні одиниці фермерів наважуються розводити овець заради вовни. Хоча справа ця перспективна. Та й темпи виробництва овечої вовни з кожним роком зростають. Якщо у 2018 р. вітчизняні вівчарі настригли 108 т вовни, то за 2019 р. настриг вовни перевищував 1 тис. т. Але і цього не вистачило для власних потреб, тож за цей період імпорт був більший за експорт на 748 т. За даними ДФС, якщо з січня по липень експортували на $3,1 млн, то імпортували на $27,7 млн, переважно з Австралії, Словаччини та Тунісу. 

Наразі понад 60% вітчизняної вовни виробляється у дрібних приватних фермерських господарствах із поголів'ям до 100 овець. На жаль, виробники не готові заради малого валового настригу вкладати кошти у виробництво високоякісної вовни, її стрижку і сортування. Вовна слугує сировиною для виготовлення тканин для одягу, ковдр, взуття, сувенірної продукції (ліжники), повсякденного текстилю. Плюс на вітчизняну овечу вовну відповідної якості завжди є попит. Щоб покращити якість та кондиційність вовни, слід звернути увагу на раціон овець.

Класифікація овець за типами вовнової продукції

За якістю вовнової продукції селекціонери та зоотехніки ділять породи овець на кілька груп:

Тонкорунні. Вовна таких овець складається з пуху не більш як 25 мкм завтовшки, має чітко виражену звивистість і оптимальну кількість жиропоту. Усі тонкорунні породи овець, що розводяться в нашій країні та СНД, за вовновою і м’ясною продуктивністю поділяються на три групи: вовнові, вовново-м’ясні та м’ясововнові. Представники: асканійська, радянський меринос.
Напівтонкорунні. Такі вівці дають однорідну напівтонку вовну. Тонина вовни коливається від 58-ї до 36-ї якості, або більш як на 25 мкм, довжина 6–20 см і більше. Ці вівці зазвичай не мають складчастості шкіри, у них менша густота вовни — на 1 см² припадає 3–5 тис. вовнинок. Представники: цигайська, російська довгововнова порода.
Напівгрубововнові. Особливістю напівгрубововнових овець є те, що вони мають неоднорідну вовну, яка складається з пуху, перехідного волосу та ості. В ній пуху більше, ніж ості. Пух дуже довгий, а ость порівняно тонка і м’яка на дотик. 
Грубововнові. Вовна овець цих порід неоднорідна, складається з пуху, перехідного волосу та ості різної товщини. Але може траплятися різна кількість сухого і мертвого волосу. Переважає ость, вона дуже товста, жорстка на дотик. Пуху мало, і він зазвичай короткий. Грубу вовну використовують для виробництва товстої повсті та грубого сукна, килимів, а також різних атрибутів одягу суто національних народних традицій. Сюди належать решетилівська смушкова порода, асканійський породний тип багатоплідних каракульських овець.

Зв’язок між овечою вовною та сіркою

Вівці відрізняються від інших сільськогосподарських тварин великою різноманітністю отримуваної продукції, але основною є вовна. За хімічною природою вовна майже на 97–98% складається з кератину, який належить до групи фібрилярних білків. Він має високу хімічну стабільність — не розчиняється у воді, спирті, розбавлених розчинах солей, лугів і кислот, стійкий проти травних ферментів (не перетравлюється). Тому ягнята при поїданні вовни гинуть від утворення в шлунку безоарів — щільних кульок зваляної вовни.

У кератині виявлено п’ять хімічних елементів, які входять до складу кожного простого білка: 50–52% вуглецю, 21–23% кисню, 15–17% азоту, 6–8% водню і 3–4% сірки. Хімічні елементи (кальцій, натрій, магній, фосфор, цинк, залізо, силіцій, манган, мідь) інших органічних сполук вовни становлять 2–3%.

Дефіцит сірки призводить до зниження вовнової продуктивності. Натуральні корми в основному забезпечують потребу овець у сірці. Сірка переважно міститься в цистині — одній із найхарактерніших сірковмісних амінокислот вовни. При згорянні з цистину утворюються леткі меркаптани, що зумовлюють специфічний запах горілої вовни (рогу). Цю особливість використовують навіть у системі розпізнавання текстильних волокон. 

Тож аби вівця порадувала великим настригом та шовковою вовною, потрібно забезпечити повноцінний раціон із високим вмістом протеїнів та мікроелементів, зокрема сірки.

Читати за темою: Огородження пасовища — як організувати випас худоби

Сірковмісні корми — запорука якісної вовни

Закладання волосяних фолікулів у шкірі овець починається в 50-добовому віці плоду (кітність триває близько 150 діб). Від початку закладання волосяного фолікула до появи вовнинки на поверхні шкіри минає 50–60 діб. За несприятливих умов (недостатня годівля, хвороба, фізіологічні перевантаження) процес може зупинитися на будь-якій стадії. Немає точних наукових відомостей про залежність між тривалістю «стресу» і зворотністю процесу формування вовнинки. 

Саме тому вівчар повинен підібрати оптимальні технологічні умови утримання кітної вівцематки та підсисного молодняку, аби отримати хороший настриг якісної вовни.

Дефіцит протеїну чи голодування основного стада овець негативно відображається на кількості настриженої вовни та її якості (волокна стоншуються). Вівцематки у другій половині суягності при незбалансованій годівлі формують таку ваду, як «голодна тонина». Ембріони всередині вівцематки забирають протеїни та сірку з вовни матері для формування власних волосяних фолікулів. Як наслідок і вівцематка втрачає якісні показники вовни, і ягнята народжуються з дефективним покривом.

Вівці – жуйні тварини. У їхніх передшлунках, особливо в рубці, знаходяться численні різноманітні мікроорганізми (бактерії, грибки, дріжджі, інфузорії та ін.), які завдають суттєвих змін поживним речовинам корму.

У стійловий період до складу раціону овець вводять сіно, силос, сінаж, заготовлені з природних угідь і бажано – з різних видів трав, а також коренеплоди та концентровані корми. Зимові та літні раціони овець можуть бути дефіцитні за мінеральними речовинами (фосфором, сіркою, натрієм, цинком, міддю, кобальтом та іншими), тому до концентрованих кормів додають кухонну і глауберову сіль, фосфорні добавки та солі мікроелементів, а у стійловий період вводять препарати вітамінів, А, D, Е.

Для якісної вовни необхідно сформувати збалансований раціон, який включає:

Протеїнові корми. В овець із настригом чистої вовни до 2,5 кг на 1 корм. од. раціону має припадати 90-100 г перетравного протеїну, якщо настриг понад 2,5 кг — 100-110 г; для молодняку — до 110 г (для ярок) і до 120 г (для баранців). Тож гранульовані кормосуміші, приготовані зі злакового і бобового сіна, соломи, трав'яного борошна, концентрованих і мінеральних кормів, стануть першим помічником вівчаря на шляху отримання якісної вовни. Їх можна засипати в годівниці один раз на 5-7 днів. Підживлення тварин за 1,5-2 місяці до злучки подрібненим ячменем, вико-вівсяним борошном, кукурудзою або іншими біологічно повноцінними кормами, багатими протеїном, підвищує плодючість на 10-30%. 
Кукурудзяний, кукурудзяно-амарантовий, кукурудзяно-трав’яний силос. Згодовування вівцям силосу збільшує молочність на 15-22%, а настриг вовни — на 20%. Брак у раціоні кальцію, фосфору, кобальту, йоду, міді, марганцю, вітамінів A, D може послужити причиною народження слабких нежиттєздатних ягнят, зниження молочності маток.
Мінеральні добавки. Оскільки звичайні корми бідні сіркою, то в раціон овець вводять сірчанокислий і сірноватистокислий натрій. Можна придбати ці речовини окремо у ветеринарних аптеках або замовити готові мінерально-вітамінні суміші для годівлі овець. Вийде простіше і швидше, ніж щоразу зважувати й додавати мікроелементи до дерті. Застосування сірчанокислого натрію при силосуванні кукурудзи у кількості 2,0-2,5 кг на тонну зеленої маси підвищує біологічну цінність силосу: в ньому збільшується вміст загальної сірки, а також цистину й інших амінокислот. При згодовуванні кукурудзяного силосу, збагаченого сірковмісними сполуками, кількість сірки в шерсті вівцематок зростає на 8,9, а ярок — на 29,3 відсотка. Сірчанокислий натрій у суміші з концентратами збільшує вміст загальної сірки в шерсті залежно від сезону року на 11,8-21,5%.

Вівці за своєю природою — пасовищні тварини. У літній період кращим кормом для них є різноманітна дрібностеблиста рослинність суходільних пасовищ. Випасання овець на низинних зволожених пасовищах може призводити до зараження їх гельмінтами чи мокрецем.

Тож вівчарю залишається розділити пасовище на сектори, аби уникнути гельмінтозів, очистити пасовище від колючок і не забувати додавати концентровані корми.

© Марина Солонар, Kurkul.com, 2020 р.

Коментувати
Виконано за допомогою Disqus