Михайло Махітка: Ми вирощуємо те, за що платять гроші

3 грудня 2021 2159 0

Михайло Махітка, керівник ФГ «Зодіак-ВМ», СФГ «Перемога» і ФГ «Махітка М.І.»

Чесні розповіді про фермерський досвід з відвертими цифрами, винятковими досягненнями та прикрими прорахунками, — на такі історії Kurkul.com полює постійно і завзято. Заради них ми їздимо вздовж і впоперек країною, знайомимось із сотнями аграріїв, записуємо години відео- та аудіоінтерв’ю.

Саме таку історію Kurkul.com розшукав у селі Перемога неподалік Охтирки, що на Сумщині. Агрошлях Михайла Махітки, керівника фермерського господарства «Зодіак-ВМ», починався у 1992 році, коли згідно з законом фермерам виділили по 50 га землі. Зараз підприємство налічує близько 260 га, на яких вирощують кукурудзу, сою, пшеницю та інші культури. Фермерувати Михайлу Івановичу допомагає його син Олег. Разом вони будують та розвивають успішний сімейний бізнес.

Kurkul.com: Розкажіть історію вашого зростання. Як і звідки збирали землі?

Михайло Махітка: До 1998 року кількість гектарів у нас не змінювалася. Потім разом із Дослідним господарством «Правдинське» Інституту цукрових буряків УААН ми взяли у спільний обробіток 100 га. Наступного року додали ще 100 га. Коли у 2000 році почалося розпаювання, ми відмовилися від тих земель і набрали трохи більше ніж 250 га паїв тут, у с. Перемога.

Читати за темою: Володимир Цибенко: На розвиток села віддаємо 2 млн грн щороку

Земельний банк ми намагаємося розширювати принагідно. Так, ми вже подали зявку, щоб викупити 50 га, що зараз у нас в оренді і зайняті під соняшник. Ця ділянка має статус землі постійного користування і приватної власності. Нам її продають по вартості НГО з розстрочкою на 5 років. Чекаємо сесійного рішення. Заплативши 20% згідно з законом, отримаємо договір купівлі-продажу та договір розстрочки. У майбутньому плануємо тут зробити підґрунтове крапельне зрошення. Звісно, це має стати вельми великим капіталовкладенням. Проте, коли буде зрошення, тоді з’явиться можливість навіть відмовитися від технології стріп-тіл. Адже азот, фосфор та інші поживні речовини ми вноситимемо разом із водою.

Kurkul.com: З якої культури починалося ваше заняття рослинництвом і що маєте зараз?

Михайло Махітка: У 1993 році вперше обробляли землю. З тих 50 га, що ми починали, 30 га засіяли цукровими буряками й отримали рекордні 406 ц врожаю. Такі показники багатьох вразили, бо у колгоспі на той час збирали по 160-200 ц. Решту 20 га ми відвели під ячмінь.

Зараз сіємо трохи пшениці, але основними культурами залишаються соя, кукурудза і соняшник. Ми вирощуємо те, за що платять гроші, як би це прагматично не звучало.

З пшеницею не експериментуємо, сіємо тільки нашу — два елітні сорти з Іванівської дослідно-селекційної станції. Щодо соняшнику, то ФГ «Махітка М.І.» працює з сортами від компанії Syngenta: Бріо та Неома, потім ще з Беллою від Euralis. Також ми сіємо соняшник сербської та американської селекції і трохи експериментального Nuseed. Щодо кукурудзи, то ми зупинили вибір на високоінтенсивному простому гібриді Да Сонка виробництва Dow Seeds (зараз продається під брендом Brevant — прим. ред.). Для оренди зазвичай сіємо небагато ячменю та сої. Але цьогоріч обійшлися без сої.

Читати також: Ігор Шкурко: Я хочу взагалі відійти від вирощування соняшнику

Соняшники на полі ФГ «Махітка М.І.»

Чесно кажучи, сівозмін, як пропонує аграрна наука, ми не дотримуємося. Найбільші площі у нас регулярно займають кукурудза та соняшник. І я розумію, що це не є правильно. Але життя (точніше, ринок) диктує свої умови — потрібно виживати, заробляти гроші. Звісно, що поживні речовини ми компенсуємо. Інша справа, що сіємо культури, які дуже полюбляють вологу. Тим самим ми висушуємо землю. Через глобальні зміни клімату волога у цій місцевості відчутно впала, ґрунтові води відійшли набагато глибше. У нас на Охтирщині вже річок майже не залишилося. Буквально за 300 метрів від нашого господарства є річка Хухра. В дитинстві я в ній купався, а зараз вона перетворилася на крихітне болото. Це — наша спільна біда.

Ми хочемо купити міні-лабораторію для аналізу ґрунту. Звісно, що у нас є щуп агронома. Аналізуючи дані, які надає цей відносно простий аналізатор показників ґрунту, ми вносимо дефекат і добрива. Проте хочеться мати більше ґрунтовності і  точності у питаннях внесення. Можливо, ми трохи забагато добрив вносимо. Але, з іншого боку, якщо землі нічого не давати, натомість нічого і не отримаєш…

Kurkul.com: Які досягнення і рентабельність виробництва має господарство?

Михайло Махітка: ФГ «Махітка М.І.» може похвалитися регулярно хорошими врожаями. Працювати ми вміємо і любимо. Так, пшениці у цьому році з 20 га зібрали по 5,2 т/га. Високі показники урожайності нам дозволяє отримувати технологія безвідвального обробітку ґрунту. Ми не оремо зараз, а розпушуємо. І плануємо перейти на ноу-тіл.

Минулого року наше господарство могло похвалитися доволі високою рентабельністю — 28%. У грошовому еквіваленті це приблизно 15 тис. грн чистого прибутку на 1 га. Але такі чудові 28% є торішнім досягненням. У цьому році хоч би на нуль вийти…

Читати ще: Соняшник і соя: огляд сезону, результати жнив та ціни

Підлоговий склад ФГ «Махітка М.І.»

Kurkul.com: На яких умовах ви працюєте з пайовиками? Яка орендна плата?

Михайло Махітка: Ми маємо 52 паї. Вже третій рік орендна плата становить 18% від вартості землі. Після відрахування податків залишається 15 тис. грн на руки. Раніше, коли починалися орендні відносини, платню отримували зерном. Сьогодні зерном беруть вже дуже мало. Основна маса пайовиків наразі — це  нащадки. Мало хто з них живе у селі. Щовесни обдзвонюємо їх і запитуємо, що вони хочуть за оренду. Як додаткова і безкоштовна опція для наших пайовиків — ми оремо їм городи до 30 соток, боронуємо. Ця послуга не входить в орендну плату.

Kurkul.com: З чого починалося формування технічного парку господарства?

Михайло Махітка: У 1987 році я купив свій перший трактор для приватного користування за 360 рублів. Це був Т-25, що йшов на списання. Ті гроші були відносно невеликою сумою. Це приблизно 3 зарплати колгоспника на той час… Вже потім, під кінець свого бригадирства, я ще купив вживані ЮМЗ та МТЗ.

А коли вже офіційно став фермером, придбав 2 нові трактори: ЮМЗ і Т-150. Це техніка, яку я умовно зараховую до «першої хвилі». Від неї залишився один трактор. Звісно, він вже навіть і морально застарів, але ми використовуємо його замість бульдозера.

Друга хвиля формування технічного парку у нас сталася на початку нового тисячоліття, коли у 2000 році ми купили К-700 «Кіровця» і нові ЮМЗ прямо з заводу. Одного з них нещодавно продали, а іншого залишили під сівалку KUHN. І буквально минулого року була нова хвиля придбання техніки. Купили новий МТЗ-1221 на 130 к.с. Його використовуємо разом із сівалкою Gaspardo. Ще одне придбання — це легкий трактор МТЗ-82, та особливе місце у нашому техпарку зайняв важкий трактор Fendt. Ось це наші 3 основні одиниці, що працюють у полі.

Техніка завжди відігравала важливу роль у діяльності нашого господарства. Спочатку ми дуже часто надавали послуги колгоспам: косили, молотили, орали. Для цієї мети тримали двох «Кіровців», два комбайни «Нива». Наразі ми обробляємо тільки власну землю. Технікою повністю займається мій син, і я йому в цій справі більше не помічник. Вся основна робота — на ньому. Буває, що я трохи з ремонтом допомагаю, а ось у полі він майже завжди сам працює. У планах — розширити складські приміщення, придбати сушку та сівалку no-till, щоб підживлювати пшеницю.

Читати за темою: Вадим Свєтлов: Половину української техніки не купували б, якби не було компенсації

Kurkul.com: Які аргументи переконали вас купити трактор Fendt, коли постало питання придбання сучасної техніки для господарства?

Олег Махітка: Оскільки ми самі працюємо на всіх одиницях нашої техніки, то дуже важливими є аспекти зручності, надійності та економності. У трактора Fendt 724 Vario, що ми придбали у компанії «Цеппелін Україна», за рік не було жодної поломки. На сьогодні він напрацював вже близько 2800 годин.

Ця машина вважається однією з «топових» за багатьма характеристиками, і вона досить економна завдяки особливій конструкції трансмісії. Коробка передач Vario трактора Fendt дає можливість з допомогою системи TMS підлаштовувати оберти двигуна до тієї швидкості, яку я сам задаю.

Приміром, ми працюємо зі швидкістю 8 км/год. Сучасна технологія с/г техніки виробника Fendt регулює оберти двигуна, при цьому налаштовуючи коробку таким чином, щоб вона тримала цю швидкість якомога економніше. На цей момент маємо витрати палива близько 8 л/га. Для порівняння, «Кіровець» з’їдав 18 л/га, Т-150 — 20 л/га.

Так само і з оранкою. Трактор Fendt з 8-корпусним плугом витрачає 14 л/га, «Кіровець» — 22 л/га. От і маємо економію на кожному гектарі. Маючи невеликі поля по 30-40 га, для нашого господарства немає сенсу використовувати величезні комплекси. Саме тому ми взяли Fendt 724 Vario на 240 к.с.

Читати також: Трактори по талонах, або як виник дефіцит сільгосптехніки

У планах є додатково придбати під нього диски. А загалом, нам цього трактора цілком достатньо. До того ж він має комплектацію «Profi Plus» із навігацією, підрулюванням та переднім підресореним мостом. Йде машина дуже м'яко.

Функціонал у Fendt 724 Vario доволі широкий: задавати можна велику кількість параметрів (на кшталт норми висіву), а керувати при цьому максимально просто, використовуєш всього 2 кнопки «go» та «end». Проте постачальник техніки Fendt, компанія «Цеппелін Україна», проводить навчання для своїх клієнтів щодо роботи з машинами.

Найголовніша відмінність трактора Fendt від тих самих Т-150 та «Кіровця» у тому, що, відпрацювавши на ньому у сезон майже добу, почуваєшся людиною, а не маринованим овочем.

Kurkul.com: Багато наших аграріїв побоюються купувати імпортну техніку через географічну віддаленість від материнських компаній. Ви вже стикалися з необхідністю сервісного обслуговування свого Fendt?

Олег Махітка: Одного разу дилерська сервісна бригада мене сильно здивувала. В гарному сенсі цього слова. Тільки-но придбавши трактора торік, ми займалися глибоким розпушуванням. То була пізня осінь, справа йшла до зими і до першого ТО після наробітку 50 мотогодин. Пам’ятаю, що працював допізна, коли отримав дзвінок від «сервісників» із нагадуванням про необхідність пройти ТО. Я сказав, що зупинитися не можу, бо треба працювати. На що мені відповіли: «Немає жодних проблем, наша бригада буде у вас завтра о 6-ій ранку». Так і сталося, вони приїхали, за годину все зробили, і я далі поїхав працювати. Оце я розумію – сервіс!

Читати ще: Як правильно вибрати сільгосптехніку фермеру-початківцю

Олег Махітка, син Михайла Івановича Махітки

Kurkul.com: У минулому на законодавчому рівні кожне господарство було зобов’язане займатися меліорацією своїх земель, їхнім осушенням та зрошенням. Зараз це питання залишили сам на сам із сумлінням фермерів. Чи займаєтеся ви меліорацією?

Михайло Махітка: Тільки плануємо. Питання зрошення з кожним роком стає все гострішим. Зараз намагаємося сіяти стрижневі культури, щоб корінь міг «дотягнутися» до вологи. Приміром, у соняшника стрижневий корінь, у сої. В той час, як у пшениці — мичка. У кукурудзи теж мичка, але там є і стрижень невеликий.

За моє аграрне життя природні умови дуже змінилися. На початку мого фермерування ми займалися картоплею, тому що вона була дуже прибутковою. У той час, на початку 90-х, при виробництві картоплі був дефіцит тепла і профіцит вологи. Ми навіть підсушували її, фрезували. Сьогодні та технологія вже абсолютно неактуальна. Тепер наша основна проблема — катастрофічна нестача води. Лише за одне покоління рівень зволоженості ґрунту впав неймовірно. Наш регіон за цією характеристикою вже близький до степової зони. Отже, вода наразі — найголовніше. Буде вода — буде можливість давати рослинам поживні речовини.

Kurkul.com: Дякуємо за розмову!

Продовження інтерв’ю читайте невдовзі на Kurkul.com.

© Анна Клочко, Kurkul.com, 2021 р.

Виконано за допомогою Disqus